Нижанківський Богдан Амвросійович

Визначення і загальна характеристика

НИЖАНКІ́ВСЬКИЙ Богдан Амвросійович (псевд. — Бабай; 24. 11. 1909, м. Золочів, нині Львів. обл. — 19. 01. 1986, м. Детройт, шт. Мічиґан, США) — письменник, гуморист. Син А. Ни­жанківського, брат Д. Нижанків­ської-Снігурович. Походить із ро­дини акторів, народився, коли те­атр був на гастролях у Золочеві. Навч., за деякими даними, у нар. школі ім. Т. Шевченка, а пізніше — в торг. школі. Належить до пись­менників, які створили образ Львова у літературі, все життя відчував себе львів’янином, хоча більшу частину свого життя прожив поза його межами. З юних років приєднався до літ. життя міс­та, учасник групи молодих пись­менників «Дванадцятка». Писав нариси, репортажі, фейлетони, оповідання та вірші, що друкували часописи «Неділя», «Дзвони», «Вістник», «Назустріч». 1936 у Льво­ві вийшли кн. «Актор говорить…», що містить розповіді про цікаві пригоди з театр. життя, та зб. оповідань «Вулиця», що привернула увагу тематикою і типажем. Після вступу в Галичину Червоної армії у вересні 1939 працював на львів. радіо. 1941 у видавництві «Рад. письменник» (Київ) видруковано зб. «Новели», спотворену редактор. втручанням. У роки нім. окупації — в «Укр. видавництві» (Краків–Львів), де доводилося зважати на цензуру й на ґестапо. Разом із колиш. «дванадцятниками» З. Тарнавським, Р. Купчинсь­ким, І. Керницьким та Е. Козаком писав ревю та скетчі для створ. тоді у Львові театру малих форм «Веселий Львів». Після вій­ни емігрував до Німеччини, працював у мюнхен. тижневику «Українська трибуна» та літ.-мист. часописі «Арка». Від 1949 — у США, жив у м. Детройт, де засн. вид. сатир.-­гуморист. ж. «Лис Микита» за ред. Е. Козака. З його появою з’яви­лося нове ім’я письменника — Бабай (за іменем одного з персонажів поеми І. Франка «Лис Мики­та»). Н. став чл. Об’єдн. укр. пись­менників у діаспорі «Слово». У твор. доробку — проз., поет. та гуморист. твори. Герої оповідань — переважно декласов. елементи львів. вулиці, люмпен-пролетаріат: злодії, картярі, авантюрники. Але автор намагався побачити в них прояви людяності, передати психол. почуття. У прозі еміграц. періоду місто колиш. реальності стає містом-спогадом. Передаючи цю візію Львова, Н. вдається до прийомів худож. умовності, перетасовуючи час і простір: в оповіданні «Я повернувся до мого міста» реальність і спомин об’єднує наскріз. образ «рожевого пилу». Автор зб. поезій — «Терпке вино» (Краків; Львів, 1942), «Щедрість» (Реґенс­бурґ, 1947) та «Вагота» (Детройт, 1953) і 3-х «бабаїст.» творів — «Вір­ші іронічні, сатиричні і комічні» (Буе­нос-Айрес, 1959), «Каруселя вір­шів» (Нью-Йорк, 1976) та «Марципани і витребеньки» (Детройт, 1983). Поета цікавили ґротеск і бурлеск, поєднання трагічного й гумористичного, в них відбилася глибина погляду на світ. Вірші Н. пройняті спокійно-мудрим спри­йняттям життя в усій його склад­ності та драматизмі.

Завантажити статтю