Нижник Ігор Йосипович

НИ́ЖНИК Ігор Йосипович (26. 04. 1935, с. Добрівляни, нині Дрогоб. р-ну Львів. обл. — 28. 09. 2013, Київ, похов. у м. Борислав Львів. обл.) — письменник. Чоловік З. Шкіряк-­Нижник. Член НСПУ (1968). Закін. Дрогоб. муз. училище (1955) та пед. інститут (1968). Працював від 1955 культпрацівником у Червонограді (Львів. обл.), від 1958 — вчителем муз. школи в Бориславі. Член Дрогоб. літ. об’єднання ім. І. Франка (1960-і — поч. 1970-х рр.). Від серед. 1990-х рр. жив у Києві. Дебютував віршами в г. «Нафтовик Борислава» (1960) та колект. зб. «Яб­луневий цвіт» (Л., 1961). На семінарі молодих письменників в Одесі 1963 познайомився з В. Стусом, який передав його поезії В. Іванисенкові та І. Світличному, отримав від них позитивні відгуки. Домінантна в його поезії — філос. лірика. Улюблені форми — сонети (зокрема «райнісівські», 9-рядкові), рубаї. Тяжів у творчості до теми землі: перша зб. «Нива» (К., 1965) — за однойм. віршем. Звеличував рідний край, укр. природу (з час­тими образами калини, тополі, верби), світочів укр. культури (присвяти І. Вишенському, Г. Сковороді, М. Лисенкові, М. Занькове­ць­кій, І. Франкові, О. Кобилянській, В. Стефаникові, Лесю Мартовичу, О. Довженкові та ін.), віддавав належне музиці («Дідова скрипка», «Сопілкар», «Цимбали», «Троїста музика», «Українська мелодія», «Дириґент»). Поезія Н. і пісенна, й цікава з огляду на її фольклоризм, окремі вірші покладені на музику («Краю-розмаю…» тощо). Поеми Н. — поет.-філос. медитації, поділені на окремі фрагменти, кожен з яких може існувати окремо (чи не найцікавіший ранній твір «Лада», в образі Лади — стражден. музи укр. поетів — закодовано долю України). Хоч Н. і не належав до вірнопідданих поетів, проте й на його окремих поезіях позначилася рад. ідеологія, — особливо у зб. «Оновлення» (Л., 1976). Певною мірою це стосується й першої повісті Н. — «Бескиди» (Л., 1983), яку потім переробив на роман «Хліб і кров» (К., 1990). У повісті йдеться про життя прикарпат. села (не видумане — рідні авторові Доб­рівляни) до возз’єднання укр. земель 1939, в романі діапазон подій розширено до перших повоєн. років. Імена персонажів у повісті одні, в романі — інші, композиційно повість цільніша, ніж роман. Добрівлян. антураж має й найкоротша з повістей Н. — «Галайда» (1986). У доробку — проз. твори на істор. теми: повість «Доброслав» (1986) і пригодн. роман «Чорний легінь» (1994; обидва — Київ). В обох події відбуваються в Карпатах, на тер. сучас. Сколівщини (в другому — частково й Дрогобиччини). Для повісті (напис. під впливом твору І. Франка «Захар Беркут») автор обрав час князів. міжусобиць поч. 11 ст., роман майже повністю оснований на легендах про карпат. опришківство серед. 18 ст. Твір насичений словами місц. говірки («кичера», «маржина», «крисаня», «тайстра»), багатий на нар. прислів’я, приказки, на дотепні діалоги. Як у «Доброславі», так і в «Чорному лицарі» автор вдало інтригує читача любов. «історіями» гол. героїв. Ці два твори Н. об’єднав у дилогію «Легенди гір» (Л., 2005).

Рекомендована література

1. Шалата М. Ігореві Нижнику — 50 // ЛУ. 1985, 1 трав.;
   Google Scholar Internet
2. Голобородько Я. «Корона» Ігоря Нижника // СіЧ. 2008. № 6;
   Google Scholar Internet
3. Лисенко-Єржиківська Н. Поетичний світ Ігоря Нижника // Там само. 2010. № 2;
   Google Scholar Internet
4. Павлюк І. Ігор Нижник: право на пісню // Там само. № 4;
   Google Scholar Internet
5. Гаврилюк Н. Перебори «Дзвону» Ігоря Нижника // Там само. 2011. № 6;
   Google Scholar Internet
6. Голобородько Я. Моделі поведінкових практик («Power Point» для Ігоря Нижника) // Там само. 2014. № 9.
   Google Scholar Internet

Завантажити статтю