Никаноркін Анатолій Гнатович
Визначення і загальна характеристика
НИКАНО́РКІН Анатолій Гнатович (21. 10. 1921, м. Єнакієве, нині Донец. обл. — 04. 06. 1994, м. Ялта, АР Крим) — письменник. Член СПУ (1958). У 1939 вступив до Ростов. мед. інституту (РФ) і 1943 закін. його в Дагестані. Відтоді — на фронті як військ. лікар, брав участь у Керчен.-Ельтиген. десант. операції, події якої описав у повісті «Сорок дней, сорок ночей» (Москва, 1974). Після демобілізації працював лікарем в Ялті. Вірші публікував в обл. газетах, альманасі «Крым», колект. зб. «Поэты Крыма». Окремими вид. вийшли кн. віршів «Родные ветры» (Сф., 1953), «Земля моих отцов» (К., 1958), «Листья» (Сф., 1963), драм. поема «Воспрянет род людской» (К., 1967), біогр. повість «Хирург Пирогов в Крыму» (1956), нарис «Жить не старея» (1959), кн. нарисів «Люди подвига» (1963; усі — Сімферополь), повість для дітей «Солнечный городок» (К., 1964), зб. повістей, оповідань і нарисів «Крымские этюды» (1979), «Чайки над Эльтигеном» (1981; обидві — Сімферополь), «Стихи» (К., 1986).
Завантажити статтю
Людина 
