Николишин Юрій Ігорович

Визначення і загальна характеристика

НИКОЛИ́ШИН Юрій Ігорович (25. 12. 1968, Львів) — письмен­ник, видавець. Кандидат економічних наук (1997). Заслужений працівник культури України (2019). Всеукр. премія ім. Ірини Вільде (2014), літ. премія ім. Б. Лепкого (2017). Закін. Львівський університет (1992). Викладав 1998–2002 на каф. економіки під­приємства Нац. університету «Львівська політехніка»; 2002–04 — ген. дир. корпорації «Укрнеруд­пром»; від 2004 — засн. і дир. видавництва «Апріорі» (обидва — Львів). Автор романів «Стара при надії» (2002), «Бота-фікс» (2013), «Там, де живе душа» (2017), кн. оповід­ок «Трохи смішно, трохи грішно» (2020), кн.-фото­альбомів «Елегії Львова» (2003; неодноразово пере­вид. 8-ма мовами), «Велич Карпат» (2012), «Віч-на-віч зі Львовом» (2016), «Мальовнича Львівщина» (2020; усі — Львів). Проза Н. містить метафіз. зміст буття. Він не вишукує пре­стиж. персонажів, героїч. характерів, не доскіпується до аж занадто особ­ливих деталей порт­рет. характеристик. Швидше, намагається зʼя­сувати глибини влас. «я» на фоні пістрявого, нетипового оточе­н­ня та незбагнен. без­конечності природи.

Літ.: Палинський В. Юрко Николишин: сягне­н­ня нед­осяжного // Літ. Тернопіль. 2014. № 2; Його ж. Міти душі: про роман «Там, де живе душа. Ель-Сільбо Канар» Ю. Николишина // ЛУ. 2017, 15 черв.; Ільницький М. Температура кри­сталізації душі: [«Бота-фікс. Невидима нитка життя: роман-есей» Ю. Николишина] // Дзвін. 2018. № 7.

А. Б. Болкун

Завантажити статтю