Николишин Юрій Ігорович
НИКОЛИ́ШИН Юрій Ігорович (25. 12. 1968, Львів) — письменник, видавець. Кандидат економічних наук (1997). Заслужений працівник культури України (2019). Всеукр. премія ім. Ірини Вільде (2014), літ. премія ім. Б. Лепкого (2017). Закін. Львівський університет (1992). Викладав 1998–2002 на каф. економіки підприємства Нац. університету «Львівська політехніка»; 2002–04 — ген. дир. корпорації «Укрнерудпром»; від 2004 — засн. і дир. видавництва «Апріорі» (обидва — Львів). Автор романів «Стара при надії» (2002), «Бота-фікс» (2013), «Там, де живе душа» (2017), кн. оповідок «Трохи смішно, трохи грішно» (2020), кн.-фотоальбомів «Елегії Львова» (2003; неодноразово перевид. 8-ма мовами), «Велич Карпат» (2012), «Віч-на-віч зі Львовом» (2016), «Мальовнича Львівщина» (2020; усі — Львів). Проза Н. містить метафіз. зміст буття. Він не вишукує престиж. персонажів, героїч. характерів, не доскіпується до аж занадто особливих деталей портрет. характеристик. Швидше, намагається з’ясувати глибини влас. «я» на фоні пістрявого, нетипового оточення та незбагнен. безконечності природи.
Рекомендована література
- Палинський В. Юрко Николишин: сягнення недосяжного // Літ. Тернопіль. 2014. № 2;
- Його ж. Міти душі: про роман «Там, де живе душа. Ель-Сільбо Канар» Ю. Николишина // ЛУ. 2017, 15 черв.;
- Ільницький М. Температура кристалізації душі: [«Бота-фікс. Невидима нитка життя: роман-есей» Ю. Николишина] // Дзвін. 2018. № 7.
Завантажити статтю
Людина 
