Новаківський Олекса Харлампійович
НОВАКІ́ВСЬКИЙ Олекса Харлампійович (02(14). 03. 1872, с. Слободо-Ободівка Ольгопільського пов. Камʼянець-Подільської губ., нині с. Нова Ободівка Гайсинського р-ну Вінницької обл. — 29. 08. 1935, Львів) — живописець. Батько Ярослава, дід Ждана-Андрія Новаківських. Навчався приватно у майстерні П. Клименка в Одесі (1888–92), Краківській АМ (1892–93, 1895–1900; викл. Л. Вичулковський, Я. Мальчевський, Я.-Ґ. Станіславський, Ю. Унєжицький). Стажувався у Кракові в майстерні Л. Вичулковського (до 1904).
У краківському творчому середовищі революційно-демократичної організації «Молода Польща» Н. сприйняв естетичну програму символізму; власні національно-патріотичні погляди сформувалися під впливом Б. Лепкого, митрополита Андрея Шептицького. 1904–13 жив поблизу Кракова у с. Могила (ранній, «могилянський» період творчості). 1909 відвідав Бойківщину, де виконав низку гірських пейзажів, портретів.
Від 1913 — у Львові. Учасник 2-ї виставки Товариства для розвою руської штуки (Львів, 1900), виставок Польського товариства приятелів красних мистецтв у Кракові (1904–05, 1907–08, 1911–12) та інших. Персональні — у Кракові (1911), Львові (1921–22, 1935 — посмертна), Варшаві (1932). У його творчості репрезентовано нові на західно-українських землях тенденції модерну, імпресіонізму, символізму, експресіонізму. Н. притаманне мислення масштабними символічно-алегоричними образами, в яких прагнув передати драматизм історії, героїку та національні ідеали українського народу.
Ранні твори позначені високою культурою монументально-умовно-декоративних побудов, пластичним моделюванням форм та імпресіоністичною свіжістю чистих барв. У живописі львівського періоду посилено тенденції до експресіонізму та містичної екзальтації. У доробку — алегоричні полотна на тему духовного і політичного відродження України, романтичні образи історичних осіб княжої та козацької епох, драматичні візії недолі українського народу під час 1-ї світової війни, портрети представників духовної та інтелектуальної еліт української нації, складні міфопоетичні образи, присвячені новій у тодішньому українському малярстві філософській, екзистенційній тематиці.
Значне місце відведено шевченкіані: створив 3 ескізи памʼятника поету на міжнародний конкурс, оголошений 1913 у Києві; 1916–17 — серію з понад 40 начерків, де втілив власне бачення монумента Кобзарю; 1917 — серію рисунків до алегоричної композиції «Т. Шевченко і смерть». 1923 у Львові за підтримки митрополита Андрея Шептицького заснував першу в Галичині Мистецьку школу-студію, що діяла до 1935 як приватний навчальний заклад.
Серед випускників — визначні діячі української культури та мистецтва в Україні, Польщі, Чехії, Франції, Німеччині, Люксембурзі, США, Канаді, Австралії: С. Гординський, С. Ґебус-Баранецька, Л. Ґец, М. Драґан, І. Кейван, М. Кміт, Е. Козак, Л. Крец, М. Кромпець-Морачевська, Я. Крушельницький, В. Ласовський, М. Левицький, С. Луцик, А. Малюца, М. Мороз, І. Нижник-Винників, Л. Перфецький, Р.-С. Сельський, Г. Смольський, І. Старчук. У Львові 1972 відкрито Новаківського О. Художньо-меморіальний музей, 1997 засновано благодійний фонд «О. Новаківський та його мистецька школа». Деякі роботи зберігаються у музеях України, Польщі, Словаччини, Австрії, Німеччини, Канади, США.
Додаткові відомості
- Основні твори
- живопис — «Пейзаж із човном» (1897), «Мати з дітьми» (1903), «Втрачені надії. Визволення» (1908), «Хлопчик із фіалками» (1909), «Коляда» (1910), «Весна в с. Могила» (1911), «Князь Церкви. Митрополит Андрей Шептицький» (1915), «Музика квітів. Каштани і бузок» (1916), «Автопортрет із дружиною», «Багатство України» (обидва — 1917), «Ярослав Осмомисл» (1918), «Мойсей» (1919), «В’їзд Б. Хмельницького до Києва» (1920), «Сад гріха» (1921), «Юр. Поема світової війни» (1922), «Срібна Мадонна», «Ангел смерті» (обидва — 1923), «Хризантеми» (1925), «Дружина за фортепіано. Музика», «Владика (Провидіння)» (обидва — 1929), «Г. Голубовська» (1930), «Дзвінка», «О. Довбуш — володар гір» (обидва — 1931), «Автопортрет із букетом квітів», «Русалка» (обидва — 1933); серія композицій «Пробудження» (1910–34); серія монум. панно для Муз. інституту у Львові — «Мистецтво» (1915), «Наука» (1916), «Музика» (1920), «Виховання» (1921); графіка — 7 начерків театр. завіси для Театру товариства «Руська бесіда» у Львові (1924); серія ескізів «Мати Милосердя» для собору св. Юра у Львові (1934–35); «Автопортрет із квіткою» (1934).
Рекомендована література
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
Людина 
