НОВАКІ́ВСЬКИЙ Олекса Харлампі­йович (02(14). 03. 1872, с. Слободо-Ободівка Ольгопільського пов. Камʼянець-Подільської губ., нині с. Нова Ободівка Гайсинського р-ну Він­ницької обл. — 29. 08. 1935, Львів) — живописець. Батько Ярослава, дід Ждана-Андрія Новаківських. На­вчався приватно у майстерні П. Клименка в Одесі (1888–92), Краківській АМ (1892–93, 1895–1900; викл. Л. Вичулковський, Я. Мальчевський, Я.-Ґ. Станіславський, Ю. Унєжицький). Стажувався у Кракові в майстерні Л. Вичулковського (до 1904). 

У краківському творчому середовищі революційно-демократичної організації «Молода Польща» Н. сприйняв естетичну про­граму символізму; власні національно-патріотичні по­гляди сформувалися під впливом Б. Лепкого, митрополита Андрея Шептицького. 1904–13 жив по­близу Кракова у с. Могила (ран­ній, «могилянський» період творчості). 1909 від­відав Бойківщину, де виконав низку гірських пейзажів, порт­ретів. 

Від 1913 — у Львові. Учасник 2-ї ви­ставки Товариства для роз­вою руської штуки (Львів, 1900), ви­ставок Польського товариства приятелів красних мистецтв у Кракові (1904–05, 1907–08, 1911–12) та інших. Персональні — у Кракові (1911), Львові (1921–22, 1935 — посмертна), Варшаві (1932). У його творчості ре­презентовано нові на західно-українських землях тенденції модерну, ім­пресіонізму, символізму, екс­пресіонізму. Н. притаман­не мисле­н­ня мас­штабними символічно-алегоричними образами, в яких прагнув пере­дати драматизм історії, героїку та національні ідеали українського народу. 

Ранні твори по­значені високою культурою монументально-умовно-декоративних побудов, пластичним моделюва­н­ням форм та ім­пресіоністичною свіжістю чистих барв. У живописі львівського періоду посилено тенденції до екс­пресіонізму та містичної екзальтації. У доробку — алегоричні полотна на тему духовного і політичного від­родже­н­ня України, романтичні образи історичних осіб княжої та козацької епох, драматичні візії недолі українського народу під час 1-ї світової війни, порт­рети пред­ставників духовної та інтелектуальної еліт української нації, складні міфопоетичні образи, присвячені новій у тодішньому українському малярстві філософській, екзистенційній тематиці. 

Значне місце від­ведено шевченкіані: створив 3 ескізи памʼятника поету на між­народний конкурс, оголошений 1913 у Києві; 1916–17 — серію з понад 40 начерків, де втілив власне баче­н­ня монумента Кобзарю; 1917 — серію рисунків до алегоричної композиції «Т. Шевченко і смерть». 1923 у Львові за під­тримки митрополита Андрея Шептицького заснував першу в Галичині Мистецьку школу-студію, що діяла до 1935 як приватний на­вчальний заклад.

Серед випускників — ви­значні діячі української культури та мистецтва в Україні, Польщі, Чехії, Франції, Німеч­чині, Люксембурзі, США, Канаді, Австралії: С. Гординський, С. Ґебус-Баранецька, Л. Ґец, М. Драґан, І. Кейван, М. Кміт, Е. Козак, Л. Крец, М. Кромпець-Морачевська, Я. Крушельницький, В. Ласовський, М. Левицький, С. Луцик, А. Малюца, М. Мороз, І. Нижник-Вин­ників, Л. Перфецький, Р.-С. Сельський, Г. Смольський, І. Старчук. У Львові 1972 від­крито Новаківського О. Художньо-меморіальний музей, 1997 засновано благодійний фонд «О. Новаківський та його мистецька школа». Деякі роботи зберігаються у музеях України, Польщі, Словач­чини, Австрії, Німеч­чини, Канади, США.