СТАНІСЛА́ВСЬКИЙ Ян-Ґжегож (12(24). 06. 1860, с. Вільшана Черкаського пов. Київської губ., нині с-ще Звенигородського р-ну Черкаської обл. — 06. 01. 1907, Краків, Польща) — живописець і педагог. З походже­н­ня поляк. Закінчив математичний факультет Варшавського університету, деякий час на­вчався в Санкт-Петербурзькому технологічному ін­ституті. 1883 ви­їхав до Варшави, де вступив до рисувальної школи (викладач В. Герсон), згодом продовжив художню освіту в Краківській школі образотворчих мистецтв (викладач В. Лющкевич). Від 1885 удосконалював її у К. Дюрана в Парижі, але не дотримувався творчих на­станов учителя, бо захопився доробком ім­пресіоністів, що стало його мистецьким кредо. Від 1896, повернувшись до Польщі, очолив майстерню пейзажного живопису в Краківській школі образотворчих мистецтв (від 1900 — академія). Часто при­їздив в Україну. Автор числен­них пейзажів (близько 500), що вирізняються простотою, ясністю мотивів, ліричністю, однак по­значених вишуканим колоритом, майстерною технікою викона­н­ня, а також жанрових картин. Засновник товариства польських художників «Stuka» (1897). Деякі роботи С. зберігають у Національному художньому музеї України, Національному музеї «Київська картин­на галерея» (обидва — Київ), Львівській картин­ній галереї, Сумському художньому музеї. Серед учнів — М. Бурачек, О. Новаківський, І. Труш.