Новак Аполлінарій Васильович
НО́ВАК Аполлінарій Васильович (псевд.: А. Невада, Арій, Новаченко; 24. 04. 1885, с. Серафинці, нині Коломий. р-ну Івано-Фр. обл. — 29. 10. 1955, м. Вінніпеґ, провінція Манітоба, Канада) — письменник, журналіст, громадсько-культурний діяч. 1901 студентом емігрував до Канади, поселився з родиною в околиці Плезент Говм (провінція Манітоба), працював вантажником, будівельником. Один із засн. Товариства ім. Т. Шевченка, що містилося в будинку К. Ґеника-Березовського, та укр. товариства «Читальня» у Вінніпезі (1903). Дебютував 1907 оповіданнями «Перевертень», «Перший заробіток» та ін. у г. «Свобода». Редагував г. «Канадійський фармер» (1909–13) та «Український голос» (1922–55), в яких, а також у «Літературно-науковому вістникові», публікував свої твори. Деякі з оповідань також надрук. в календарях-альманахах згаданих газет і в ж. «Хата». 1910 у Вінніпезі видав зб. «Канадійські оповідання», де змальовано тяжке життя укр. емігрантів. Виснажлива праця, смерть від нещас. випадків, малий заробіток домінують у цих творах, невибагливих своїми худож. засобами. Його оповідання «Вигнанці» — про дискримінацію українців з боку англомов. елементу — вміщено до «Хрестоматії української літератури в Канаді» (Едмонтон, 2000).
Рекомендована література
- Гай-Головко О. Аполлінарій Новак // Канадій. фармер. 1960, 2 трав.;
- Його ж. Українські письменники в Канаді: Літ.-крит. нариси. Т. 1. Вінніпеґ, 1980.
Завантажити статтю
Людина 
