Ковач Вілмош Емілович
КО́ВАЧ Вілмош Емілович (05. 06. 1927, с. Гать, нині Берегів. р-ну Закарп. обл. — 13. 11. 1977, Будапешт) — письменник, перекладач. Член СПУ (1961). Навч. у торг. школі м. Мукачеве (нині Закарп. обл.), Львів. фінанс.-екон. інституті. Працював за фахом; 1958–71 — ред. відділу угорськомовної літ-ри видавництва «Карпати». Дебютував 1955 як поет. Писав угор. мовою. Автор поет. зб. «Vallani kell» («Не можна мовчати», 1957), «Tavaszi vinarok» («Весняна буря», 1959), «Lázas a főld» («Земля неспокійна», 1962), «Csillagfénynél» («Зоряний вечір», 1968; усі — Ужгород). За роман про морал.-етичні пошуки інтелігенції «Holnap is élűnk» («І завтра життя», Уж., 1965; Дебрецен; Уж., 1990) був звинувачений у спотвореному зображенні дійсності повоєн. Закарпаття. Товариство угор. культури Закарпаття 1997 встановило мемор. дошку на будинку, де К. працював у видавництві «Карпати».
Рекомендована література
- Шкробинець Ю. Очі Вілмоша Ковача // Закарп. правда. 1987, 20 черв.;
- Хланта І. Літературне Закарпаття у ХХ столітті: Біобібліогр. покажч. Уж., 1995.
Завантажити статтю
Людина 
