Новохатько Леонід Михайлович
Визначення і загальна характеристика
НОВОХА́ТЬКО Леонід Михайлович (11. 01. 1954, с. Вечірки, нині Лубен. р-ну Полтав. обл.) — історик, фахівець у галузі публічних комунікацій. Доктор історичних наук (1999), професор (1999), член-кореспондент НАМУ (2013). Заслужений діяч науки і техніки України (2004). Орден «За заслуги» 3-го (2010) і 2-го (2014) ступ. Закін. Полтав. пед. інститут (1975), де й працював; 1979–87 — у Київ. університеті; 1996–2007 — завідувач кафедри зв’язків з громадськістю Київ. університету культури і мистецтв; від 2016 — завідувач кафедри реклами та зв’язків з громадськістю Київ. університету ім. Б. Грінченка. Також перебував на держ. службі, зокрема 1994 — керівник Упр. з питань гуманітар. політики Адміністрації Президента України; 1996–2005 — заступник Міністра, 1-й заст. Міністра культури України; 2007–10 — 1-й заст. ген. дир. Укр. нац. інформ. агентства «Укрінформ»; 2010–13 — заступник Голови Київ. міської держ. адміністрації з питань освіти, культури, нац. та міжконфесій. відносин, соц. захисту; 2013–14 — Міністр культури України. Наукові дослідження: історія України, історія укр. культури, публічні комунікації, іміджмейкінг, брендинг особи, міст і територій; укр. освіта і культура у європ. контексті.
Додаткові відомості
- Основні праці
- Україна: скарби музеїв і заповідників. 1997 (співавт.); Соціально-економічні і культурні процеси в Україні в контексті національної політики радянської держави (20-ті — середина 30-х рр. ХХ ст.). 1998; Україна: шедеври культурної спадщини. 1999 (співавт.); Пам’ятки єврейської культури в Україні. 1999 (співавт.); Німці і німецька культура в Україні. 2001; 2003 (співавт.); Італійці та італійська культура в Україні. 2004 (співавт.); Українська культура у європейському контексті. 2007 (співавт.); Ілюстрована історія Києва. 2012 (співавт.); усі — Київ.
Завантажити статтю
Людина 
