Нозологія

НОЗОЛО́ГІЯ (від грец. νόσος — хвороба і ...логія) — учення про хвороби, тобто їхні біологічні та медичні основи, етіологію, патогенез, номенклатуру і класифікації. У Н. виділяють нозол. одиниці (або форми) — конкретну хворобу з типовим для неї поєднанням симптомів і функціон.-морфол. змін, а також певною етіологією й патогенезом. При будь-якому захворюванні вражається ціліс. організм, однак, як правило, можна виявити осн. ланку — переважно ураження певного органа чи системи органів. Складність і різноманіття зв’язків між органами, велика кількість причин, шляхів і механізмів тканин. уражень — об’єктивна перед­умова для виділення нозол. форм, яких нараховують понад 20 тис. Нозол. форма містить найбільш істотні клін.-анатом. ознаки хвороби, причинно-наслідк. зв’язки, етіол., патогенет., функціон.-морфол. фактори. Крім нозол. форм, існують синдроми — типові групи симптомів, що виявляють взає­мозв’язок органів, зміна функції яких при патології відбиває порушення гомеостазу і часто спрямована на його відновлення. Поняття «синдром» відображає певну сторону патогенезу нозол. форми без урахування її етіології. З перебігом хвороби можуть з’яв­лятися фактори, що змінюють клін.-анатом. характеристику нозол. форми, її розвиток і наслідки. У результаті виникає склад. комплекс впливів, що зумовлює патоморфоз хвороби або зміну причинно-наслідк. зв’язків із розвитком на фоні початк. захворювання нових нозол. форм. У зв’яз­ку з цим виникає проблема множин. і т. зв. ін. хвороб, що значно впливає на зміст Н. Серед множин. хвороб виділяють координовані (розвиваються одночасно) і субординовані (виникають послідовно). При одночас. розвитку хвороб можливе виникнення сумар. ефекту їхньої дії, обтяження або, навпаки, більш легкий перебіг кількох хвороб чи однієї з них. При субординов. хворобах за первинною розвивається друга хвороба; напр., виразка шлунка може виникнути при цирозі печінки внаслідок підвищеного вмісту гастрину та уповільненого руйнування його в печінці, а також одночасного підвищення вироб­лення кортико­стероїдів наднирк. залозами, що призводить до зниження секреції муцину слиз. оболонкою шлунка й зменшує її стійкість до дії шлунк. соку. Ін. хвороби можуть виникати також унаслідок несприятливого впливу лікув.-діагност. заходів, що стали причиною виникнення нового комплексу змін, напр., демпінг-синдром після резекції шлунка, апластична анемія при промен. терапії пухлин. На відміну від ін. хвороб, що розвиваються природно, такі «хвороби від лікування» патогенетично не пов’язані з наявним захворюванням, а є новою нозол. формою. Класифікацію хвороб укладають на підставі осн. ознак, що характеризують нозол. форми. Головною серед них є етіологія з усією різноманітністю її зовн. і внутр. факторів. Однак ця ознака не завжди може бути в основі класифікації, оскільки етіологія багатьох хвороб не з’ясована. Міжнар. класифікація хвороб і причин смерті базується на низці ознак — етіологічних, патогенетичних, органопатологічних. Її враховують під час встановлення клін. та анатом. діагнозів.

Завантажити статтю