Небера Володимир Павлович

НЕБЕ́РА Володимир Па­влович (02. 07. 1924, Київ — 18. 10. 1994, там само) — кінорежисер, сценарист, педагог. Заслужений діяч мистецтв УРСР (1960). Член СКінУ (1985). Учасник 2-ї світової вій­ни. Бо­йові нагороди. Закін. Київ. ін­ститут театр. мистецтва (1949; курс І. Чабаненка). 1949–50 — асист. реж., 1961–62 — директор Київ. кіностудії худож. фільмів ім. О. Довженка; 1950–61 і від 1962 — реж. «Укркінохроніки» (Київ), де зняв стрічки: «Львів» (1953), «Свято великої дружби» (1954), «Місто без­смертної слави» (1955, спів­­авт.), «Київ» (1957), «Висока нагорода», «З кіно­апаратом по Кракову» (3-я премія Вкф у Києві, 1959; обидві — 1958), «Одеса» (1959), «Ми з України» (1961, спів­­авт.), «Золоті ворота», «Дні­прові зорі» (диктор. текст), «Козаки в Парижі» (обидві — монтаж; усі — 1963), «Сто днів за океаном» (1966). Н. також брав участь у створен­ні низки телевіз. фільмів: «Україна, кроки пʼятирічки» (1971), «Гвардійці хлібного поля» (1973), «Продовже­н­ня по­двигу» (1974; усі — спів­­автор сценарію) та ін. З перших робіт у докум. кінемато­графі за короткий термін зріс до майстра, твори якого від­різнялись оригінальністю твор. ріше­н­ня, майстерністю монтажу. Водночас 1966–94 викладав у Київ. ін­ституті театр. мистецтва: 1972–84 — завідувач кафедри кінорежисури. Серед учнів — О. Бійма, С. Буковсь­кий, І. Мінаєв, В. Сперкач, Ю. Терещенко, Г. Шкляревський.

Завантажити статтю