Невєров Ігор Михайлович
НЕВЄ́РОВ Ігор Михайлович (15. 06. 1926, Ленінград, нині С.-Петербург — 27. 11. 1995, Одеса) — письменник. Член СПУ (1965). Закін. Літ. інститут у Москві (1963). Працював токарем на заводі (1942–44), служив у військ.-мор. авіації (до 1953). Після звільнення в запас, працював журналістом, ред. Одес. кіностудії. Тричі побував в антаркт. рейсах як ред. г. «Советский китобой». Писав російською мовою. У поет. зб. «Синяя граница» (1956), «Баллада о красоте» (1968), «Дождь при звездах» (1972), «Апрель, апрель!..» (1980), «Дни потрясающего века» (1984; усі — Одеса) тяжів до трагед.-лірич. осмислення сучасності з її красою та складними соц. суперечностями. Повість «Год спокойного солнца» (О., 1966), роман «Третье действие» (О., 1977; К., 1987), кн. нарисів «Огни в порту» (О., 1960), «Мачты над степью» (Москва, 1977), «Возвращенное солнце» (О., 1985), зб. повістей і оповідань «Веселая Антарктика» (О., 1970), «Антарктика» (К., 1976) присвяч. щоден. життю працівників моря, людям мистецтва й науки. Нарис «Севастополь» (Москва, 1983) — про оборону міста в роки 2-ї світової війни. Написав драму «Поезда проходят мимо» (1956, у співавт. з А. Зорич). За сценарієм Н. на Одес. кіностудії знято х/ф «Синє небо» (1973, реж. М. Толмачов), автор текстів пісень до фільму «Їм було дев’ятнадцять...» (1960, у співавт. з В. Карпеко), як ред. вів кінокартини «Іноземка», «Самотність» (обидві — 1965), «Прощавай», «Формула райдуги» (обидві — 1966), «Від снігу і до снігу» (1968) та ін. На честь Н. в Одесі на будинку, де жив і працював письменник, встановлено мемор. дошку (1997).
Літ.: Езерская Б. «В прозе, словно в обороне...» // Радуга. 1967. № 7; Дружник М. Спадщина першовідкривачів // Горизонт. О., 1982; Присовский Е. Поэзия правды // Paдуга. 1985. № 2.
А. С. Глущак
Рекомендована література
- Езерская Б. «В прозе, словно в обороне...» // Радуга. 1967. № 7;
- Дружник М. Спадщина першовідкривачів // Горизонт. О., 1982;
- Присовский Е. Поэзия правды // Paдуга. 1985. № 2.
А. С. Глущак
Людина 
.jpg)
