Неврози

Визначення і загальна характеристика

НЕВРО́ЗИ (від грец. νευ̃ρον — жила, нерв) — оборотні граничні психічні роз­лади, зумовлені впливом психотравмуючих чин­ників. Для пере­бігу Н. характерне усві­домле­н­ня хворим факту своєї хвороби, від­сутність порушень від­ображе­н­ня реал. світу. Н. проявляються пере­важно емоц. і соматовегетатив. роз­ладами, що можуть сут­тєво впливати на якість життя. За­звичай Н. виникають під впливом довготривалих по­дразників, що призводять до по­стій. емоц. напруги, внутр. конфліктів. До остан­ніх належать події, що потребують прийня­т­тя склад. альтернатив. рішень, породжують неви­значеність або за­грозу для майбутнього. У вітчизн. психіатрії традиційно роз­глядали такі види Н.: неврастенія, істеричний Н., Н. на­вʼязливих станів та де­пресивний Н. Із пере­ходом на МКХ-10 (Між­нар. класифікація хвороб) залежно від провід. син­дрому виділяють: тривожно-фобічні (зокрема обсесивно-компульсивні) роз­лади, дисоціативні роз­лади та неврастенію. Для більшості невротич. станів типове по­єд­на­н­ня з афектив. роз­ладами, насамперед де­пресіями, а також алкоголізмом, роз­ладами харч. поведінки. Тривожно-фобічні роз­лади — одна з найпоширеніших форм психіч. патології. До них належать панічні атаки й різні види фобій. Перші виникають несподівано й швидко наростають, виявляються вегетатив. симптомами у ви­гляді запамороче­н­ня голови, серцеби­т­тя, стиска­н­ня у грудях, від­чу­т­тя не­стачі повітря, пітливості, що су­проводжуються страхом втрати контролю над собою, божеві­л­ля або смерті. Фобії — навʼязливі страхи конкрет. ситуацій (напр., агорафобія — страх від­критого простору, скупче­н­ня людей; соц. фобії — страх таких соц. ситуацій, як зна­йомство з новими людьми, публічні ви­ступи, спожива­н­ня їжі в присутності ін. людей; нозофобії — страх захворіти на тяжку хворобу). Страх по­втор. нападів призводить до обмеже­н­ня контактів, уника­н­ня певних форм активності, хворобливої стурбованості влас. здоровʼям. Обсесивно-компульсив. роз­лад виявляється у мимовіл. тяжких думках, образах, потягах, діях, що стереотипно по­вторюються попри спроби протидіяти їм. Неврастенія характеризується під­вищеною чутливістю до зовн. по­дразників (напр., дратують звуки води, що капає, шум за стіною тощо) і тілес. від­чут­тів (пери­стальтика, серцеби­т­тя та ін.), виснажуваністю, емоц. збудливістю, лабільністю, стомлюваністю, вегетатив. поруше­н­нями (колива­н­ня артеріал. тиску, серцеби­т­тя, запамороче­н­ня, дис­функції шлунк.-кишк. тракту), тривож. сном, поруше­н­нями уваги та праце­здатності. Істеричний Н. (дисоціативні роз­лади за МКХ-10) часто маскується під різні захворюва­н­ня: паралічі, напади; роз­лади мовле­н­ня, больової чутливості, ко­ординації рухів; вегетативні роз­лади (не­притомність, серцеби­т­тя, запамороче­н­ня, нудота, блюва­н­ня, спазми шлунка тощо). Характерна лабільність емоцій, схильність до бурхливих реакцій із сльозами, ри­да­н­нями. Прояви Н. у дітей від­різняються знач. віковою своєрідністю. Для них типові моносимптомні Н., такі як заїка­н­ня, тики, енурез, енко­през та ін. У віці 10–12 р. можуть виникати й вищеза­знач. форми Н. Методи лікува­н­ня Н. ґрунтуються на комбінації фармакотерапії з різними видами психотерапії. З лікар. препаратів найчастіше за­стосовують анксіолітики (транквілізатори), антиде­пресанти, седативні та ноотропні засоби, вітаміни. У резистент. випадках показані антипсихотичні препарати (нейролептики).

Літ.: Психіатрія. Х., 2013; Кожина Г. М., Мішиєв В. Д., Коро­стій В. І. та ін. Дитяча психіатрія: Під­руч. К., 2014; Гавенко В. Л., Бітенський В. С., Абрамов В. А. та ін. Психіатрія і наркологія: Під­руч. 2-е вид. К., 2015; P. Tyrer, H. Tyrer, B. Guo. The General Neurotic Syndrome: A Re-Evaluation // Psychotherapy and Psychosomatics. 2016. Vol. 85, № 4; M. G. Craske, M. B. Stein. Anxiety // The Lancet. 2016. Vol. 388, № 10063; Y. C. Janardhan Reddy, A. S. Sun­dar, J. C. Narayanaswamy, S. B. Math. Clinical practice guidelines for Obsessive-Compulsive Disorder // Indian J. of Psy­chiatry. 2017. Vol. 59, supplement 1; V. Agar­wal, P. Sitholey, C. Srivastava. Clinical Prac­tice Guidelines for the management of Disso­ciative disorders in children and adolescents // Indian J. of Psychiatry. 2019. Vol. 61, sup­plement 2.

Д. В. Штриголь

Завантажити статтю