Невропатія

Визначення і загальна характеристика

НЕВРОПАТІ́Я (від невро... і грец. πάθος — біль, страждання) — захворювання, що характеризується ураженням периферійних нервів первинно-дегенеративного характеру, зумовлене різними етіологічними чинниками. Ін. назва — нейропатія. Термін «Н.» замінив назву «неврит» (запалення нерва), позаяк було доведено, що у разі ураження структур периферій. нерв. системи запал. явища здебільшого відсутні. Проте й нині за умови наявності запал. процесу в периферій. нервах, що трапляється зрідка, хворобу називають невритом. Термін «Н.» часто використовують як заг. назву для різних дегенеративно-дистрофіч. уражень периферій. нервів. Ураження одного нерва називають мононевропатією; наявність множин. симетрич. ураження периферій. нервів переважно в дистал. відділах кінцівок — поліневропатією. Якщо в патол. процес залучені спинномозк. корінці та периферійні нерви, його трактують як полі­радикулоневропатію (напр., гост­ра полірадикулоневропатія Ґій­єна–Барре). У неврол. практиці, формулюючи клін. діагноз, термін «Н.» зазвичай використовують, коли є ураження одного або декількох периферій. нервів не запал. характеру (напр., Н. промен. нерва). Н. є досить поширеними захворюваннями, що насамперед обумовлено великою кількістю факторів, що їх спричиняють, зокрема: інтоксикації (алкоголь, ртуть, миш’як, талій, фосфорорган. сполуки та ін.), авітамінози (дефіцит вітамінів В1, В12, В2, нікотин. кислоти), інфекції (бореліоз, лепра, ВІЛ), тривале вживання деяких медикаментів (цитостатики, ізоніазид, сульфаніламідні препарати тощо), дисметаболічні, судинні порушення, аутоімунні, неопластичні процеси, спадк. схильність. Часто периферійні нерви уражаються за наявності цукр. діабету, систем. захворювань сполуч. тканини, у разі патології внутр. органів. Ці етіол. чинники, що діють на організм в цілому, зазвичай призводять до множин. ураження периферій. нервів, зумовлюючи появу поліневропатії або полірадикулоневропатії. Ураження одного периферій. нерва частіше буває травматич. генезу або за наявності локал. компресії нер­ва та судин, що його живлять, патологічно зміненими оточуючими тканинами (аневризми, гематоми), або у звужених від набряку та гіпертрофії кістк., фіброз. чи м’язових каналах. Це т. зв. компресійно-ішемічні Н. або тунел. синдроми (напр., ураження середин. нерва у зап’ястк. каналі). За таких умов осн. факторами місц. патол. впливу є перенапруження (часто професійне) структур, що оточують нерв. Описують і спадк. неповноцінність окремих нервів, вузькість каналів, у яких розміщується нерв. Інколи пошкодження окремих периферій. нервів буває інфекц. генезу (напр., за наявності нейробореліозу, лепри). Залежно від переважання ураження аксонів чи мієлін. оболонки нервів розрізняють аксонопатії та мієлінопатії. Вони дещо різняться за клін. проявами та перебігом. У разі мієлінопатій переважає сегментарна демієліні­зація волокон нервів, різко знижується швидкість проведення ними нерв. імпульсів. За наявності аксонопатій пошкоджуються переважно аксони. Клін. симптоматика Н. поліморфна. Рухові розлади проявляються периферич. парезами (слабкістю) м’язів, м’язовою гіпотонією. Чутливі порушення характеризуються болем в м’язах, болючістю за ходом нервів, парестезіями, зниженням або відсутністю чутливості в ділянках іннервації відповід. нервів. Фіксуються локал. вегетативно-трофічні порушення (сухість шкіри або надмірна пітливість, трофічні виразки, почервоніння, ціаноз або блідість шкіри). Глибокі безумовні рефлекси знижуються або випадають. Перебіг Н. здебільшого хронічний, інколи гострий. Діагноз встановлюють на підставі анамнезу, типової клін. симптоматики, даних різних лаборатор. дослідж., необхідних для визначення причини хвороби, проведення ульт­развук. доплерографії нервів, електроміографії, інколи біопсії м’язів чи нервів. Лікування полягає передусім в усуненні причини хвороби або лікуванні осн. захворювання, на тлі якого виникло ураження периферій. нервів. Також залежно від причини хвороби застосовують вітаміни, нестероїдні протизапал. препарати, знеболювальні, судинну терапію, глюкокортикоїди, імуноглобуліни, плазмаферез, методи рефлексо- та фізіотерапії, лікув. фізичної культури, масаж, бальнеолікування. У разі неефективності медикаментоз. лікування компресій. Н. проводять хірург. втручання.

Завантажити статтю