Недільні школи

НЕДІ́ЛЬНІ ШКО́ЛИ – навчальні заклади, засновані ліберальною інтелігенцією та студентством з метою навчання грамоти дорослого населення. Одна з найбільш поширених форм позашкільної освіти в Україні наприкінці 1840-х — на поч. 1860-х рр. Виникли 1848–49 у Сх. Галичині та на Закарпатті як «читальні для дорослих» (вивчали природознавство, географію, математику, укр. літературу й мову). У Галичині діяло 60, на Закарпатті — 9 Н. ш. Незабаром вони потрапили під вплив Церкви. У підрос. Україні перші Н. ш. було створ. в Києві у жовтні 1859 з ініціативи прогресив. студент. молоді на чолі з Ф. Вороним, чл. Харків.-Київ. таєм. товариства Я. Бекмана та М. Муравського. Згодом подібні школи почали діяти в ін. містах України. Упродовж 1859–62 в Україні засн. 111 Н. ш. Актив. діячами Н. ш. у Харкові була Х. Алчевська, у Полтаві — О. Стронін, який створив «Азбуку по методу Золотова для Южно-Русского края» (П., 1861), Є. Милорадович, Д. Пильчиков, О. Кониський — автор підручників «Українські прописи» (Л., 1862), «Арихметика, або Щотниця» (С.-Петербург, 1863), «Граматика, або Перша читанка задля початку вчення» (К., 1883), якими користувалися Н. ш. поряд з «Букварем южнорусским» Т. Шевченка (С.-Петербург, 1861). Демократ. молодь у справі заснування Н. ш. підтримували визначний педагог М. Пирогов та проф. Університету св. Володимира у Києві В. Павлов. Викладання в Н. ш. велося українською мовою, а програми навч. всупереч офіц. настановам виходили за межі програм нар. шкіл. У них викладали письмо, читання і арифметику, давали знання з географії, історії, природознавства, основ с. господарства, хімії. На вивчення Закону Божого і церк. дисциплін відводили зовсім мало часу. 1862 за начебто наявність рев. пропаганди Н. ш. були закриті владою. Їхнє відновлення розпочалося в 1870-х рр. на Лівобережжі України, до створення шкіл активно долучилася Церква. Проте програма навч. поступалася змістом програмі Н. ш. 1859–62, а українська мова перебувала під забороною. 1917 в Україні нараховували 112 Н. ш.

Т. І. Лазанська