Недоброво Микола Володимирович

Визначення і загальна характеристика

НЕДОБРО́ВО Микола Володимирович (01(13). 09. 1882, маєток Роздольне, нині село Чугуїв. р-ну Харків. обл. — 03. 12. 1919, м. Ялта, нині АР Крим) — письменник. Від кін. 1890-х рр. мешкав у Харкові, де навч. у 3-й гімназії, в Університеті (1901–02), закін. С.-Пе­тербур. університет (1906). Один з організаторів Товариства ревнителів худож. слова і Товариства поетів у С.-Пе­тербурзі. Обстоював традиції рос. класики 19 ст., строгість та ясність худож. форми, чим об’єктивно протистояв символізму і примикав до акмеїзму. Публікувався в ж. «Аполлон», «Гиперборей», «Русская мысль», зб. «Альманах муз» та ін. Як поет дебютував 1913, писав любовну й пейзажну лірику. Автор проз. творів (повість «Душа в маске», 1914), п’єс (драма «Юдифь», 1916; опубл. 1923 у ж. «Русская мысль»). Виступав як літературознавець і критик. Навесні 1913 познайомився з А. Ахматовою, на творчість якої мав суттєвий вплив. Його розвідку «Анна Ахматова» поетеса вважала пророчою, кращою із того, що було написане про її доробок. Приятелював з О. Білецьким, в архіві якого (Інститут літ-ри НАНУ в Києві) зберігається неопубл. стаття, присвяч. Н., спогади про нього (уривки надрук. у зб. «Искусство слова», Москва, 1973). У 1915 Н. захворів на туберкульоз, останні роки життя перебував на лікуванні в Криму.

Завантажити статтю