НЕ́ЗВАЛ Вітезслав (Nezval Vítězslav; 26. 05. 1900, с. Біскоупки, Пд.-Морав. обл., нині Чехія — 06. 04. 1958, Прага) — чеський письмен­ник, пере­кладач. Навч. 1919 в університеті Брно, від 1920 — у Карловому університеті в Празі. Один із засн. поетизму і сюр­реалізму в чес. літ-рі. 1922 вступив до спілки молодих письмен­ників і художників «Деветсил». По­гляди Н. періоду поетизму викладені в кн. есе «Wolker» і «Falesny marias» (обидві — 1925), поет. зб. «Pantomima» (1924), що близька до неокласицист. збірок М. Рильського, «Básně noci» (1930), до якої вві­йшли поеми «Podivuhodný kouzelník» (1922), що стала символом поетизму, й «Edison» (1928) тощо. 1934 Н. заснував у Празі групу сюр­реалістів. Написав низку творів сюр­реаліст. змісту — проз. кн. «Ulice Git-le-Сoeur» (1936), «Prazsky cho­dec» (1938), поет. зб. «Žena v mno­žném čísle», «Praha s prsty deště» (обидві — 1936), «Absolutní hrobař» (1937) тощо. 1938 Н. з політ. міркувань ві­ді­йшов від сюр­реалізму, згодом його поезія набула громадян. звуча­н­ня — протест проти реакції, фашист. небезпеки — зб. «Matka Naděje» (1938), «Pět minut za městem» (1940). Після вій­ни оспівував мирне життя — поеми «Zpěv míru» (1950; Золота медаль Всесвіт. Ради Миру, 1953), «Z domoviny» (1951), поет. зб. «Křídla» (1952) і «Chrpy a města» (1955). Писав драм. твори («Manon Lescaut», 1940; «Dnes ještě zapadá slunce nad Atlantidou», 1956), сценарії, лібрето водевілів тощо. Усі за­знач. книги ви­дані в Празі. Пере­кладав твори А. Бретона, П. Елюара, Г. Гайне, П. Неруди, А. Рембо, О. Пушкіна. Ві­домий також як композитор і живописець. Окремі поезії Н. українською мовою пере­клали А. Павлюк, П. Тичина, М. Рильський, М. Бажан, А. Малишко, Г. Кочур, Є. Дробʼязко, В. Житник, П. Пере­бийніс.