Незвал Вітезслав
НЕ́ЗВАЛ Вітезслав (Nezval Vítězslav; 26. 05. 1900, с. Біскоупки, Пд.-Морав. обл., нині Чехія — 06. 04. 1958, Прага) — чеський письменник, перекладач. Навч. 1919 в університеті Брно, від 1920 — у Карловому університеті в Празі. Один із засн. поетизму і сюрреалізму в чес. літ-рі. 1922 вступив до спілки молодих письменників і художників «Деветсил». Погляди Н. періоду поетизму викладені в кн. есе «Wolker» і «Falesny marias» (обидві — 1925), поет. зб. «Pantomima» (1924), що близька до неокласицист. збірок М. Рильського, «Básně noci» (1930), до якої ввійшли поеми «Podivuhodný kouzelník» (1922), що стала символом поетизму, й «Edison» (1928) тощо. 1934 Н. заснував у Празі групу сюрреалістів. Написав низку творів сюрреаліст. змісту — проз. кн. «Ulice Git-le-Сoeur» (1936), «Prazsky chodec» (1938), поет. зб. «Žena v množném čísle», «Praha s prsty deště» (обидві — 1936), «Absolutní hrobař» (1937) тощо. 1938 Н. з політ. міркувань відійшов від сюрреалізму, згодом його поезія набула громадян. звучання — протест проти реакції, фашист. небезпеки — зб. «Matka Naděje» (1938), «Pět minut za městem» (1940). Після війни оспівував мирне життя — поеми «Zpěv míru» (1950; Золота медаль Всесвіт. Ради Миру, 1953), «Z domoviny» (1951), поет. зб. «Křídla» (1952) і «Chrpy a města» (1955). Писав драм. твори («Manon Lescaut», 1940; «Dnes ještě zapadá slunce nad Atlantidou», 1956), сценарії, лібрето водевілів тощо. Усі зазнач. книги видані в Празі. Перекладав твори А. Бретона, П. Елюара, Г. Гайне, П. Неруди, А. Рембо, О. Пушкіна. Відомий також як композитор і живописець. Окремі поезії Н. українською мовою переклали А. Павлюк, П. Тичина, М. Рильський, М. Бажан, А. Малишко, Г. Кочур, Є. Дроб’язко, В. Житник, П. Перебийніс.
Додаткові відомості
- Основні твори
- укр. перекл. — [Вірші] // Всесвіт. 1958. № 2; 1972. № 11; 1980. № 7; Едісон: Поема // Там само. 1964. № 3; [Вірші] // Чес. поезія: Антологія. К., 1964; [Вірші] // Малишко А. Твори. Т. 9. К., 1974; [Вірші] // Поезія-76. К., 1976. Вип. 2; [Вірші] // Поклик. К., 1984; Про короля Ячменичка // Тичина П. Зібр. творів. Т. 6. К., 1985; [Вірші] // Поезія-86. К., 1986. Вип. 2; [Вірші] // Кочур Г. Друге відлуння. К., 1991; [Сонети] // Павличко Д. Сонети. К., 2004.
Рекомендована література
- Кочур Г. Про поезію В. Незвала // Всесвіт. 1960. № 6;
- Коновалов Г. Вітєзслав Незвал // Сучасні письменники Чехословаччини. К., 1963;
- Токсина И. В. Витезслав Незвал: Биобиблиогр. указ. Москва, 1967;
- Вервес Г. М. Рильський і В. Незвал // Вервес Г. Як література самоутверджується у світі. К., 1990.
Завантажити статтю
Людина 
