Ванчура Владислав
ВА́НЧУРА Владислав (Vančura Vladislav; 23. 06. 1891, с. Гай побл. м. Опава Пн.-Морав. обл., нині Чехія — 01. 06. 1942, Прага) — чеський письменник, кінорежисер. Закін. Праз. університет (1921). Учасник антифашист. боротьби. Розстріл. гітлерівцями. У романі «Pekař Jan Marhoul» (1924) відтворив трагічну долю трудівника в умовах експлуататор. суспільства. Протест проти імперіаліст. війни та мілітаризму звучить у сатир. романі «Pole orná i válečná» (1925). У романах «Tři řeky» (1936), «Rodina Horvatová» (1938) відображено соц.-політ. конфлікти епохи, порушено проблеми істор. розвитку чес. народу. Морал.-етичні теми розкриває в романах «Markéta Lazarová» (1931), «Utěk do Budina» (1932), зб. оповідань «Luk královny Dorotky» (1932) та ін. Під час нім. окупації Чехо-Словаччини працював над епопеєю «Obrazy z dějin národa Českého» (1939–40, незакінч.). Усі зазнач. твори В. вийшли у Празі. Укр. проблематиці присвяч. роман «Posledný soud» (Praha, 1929; укр. перекл. О. Логвиненко — «Останній суд», опубл. у кн. «Вітер з полонини», Уж., 1986) — про еміграцію закарп. українців у пошуках заробітку. В. зняв фільм про долю родини закарп. лісоруба «Marijka nevěrnice» (1934, співавт.).
Рекомендована література
- Малевич О. Владислав Ванчура. Ленинград, 1973;
- Шевчук В. І. Чеський сатиричний роман 20 ст. К., 1978.
Завантажити статтю
Людина 
