Нейїський мирний договір
НЕЙЇ́СЬКИЙ МИ́РНИЙ ДО́ГОВІР укладено 27 листопада 1919 в Нейї-сюр-Сен (передмістя Парижа) між Болгарією, що зазнала поразки в 1-й світовій війні у складі Четверного союзу, і державами-переможницями — членами блоку Антанти та їхніми союзниками (США, Велика Британія, Франція, Італія, Японія, Греція та ін.). Став складовою частиною Версальсько-Вашинґтонської системи договорів, набув чинності 9 серпня 1920. Болгарія втратила частину своєї території: до Королівства сербів, хорватів і словенців (від 1929 — Югославія) відійшли райони загальною площею 2566 км2 з містами Цариброд, Босилеград і Струмиця, а також території в районі нижньої течії р. Тимок; за Румунією залишалася Добруджа; Західна Фракія перейшла у розпорядження держав-переможниць (1920 передана ними Греції, відтак Болгарія втратила вихід до Егейського моря). Крім цього, вона ще й була зобов’язана виплачувати впродовж 37-ми років репарації на суму 2,25 млрд золотих франків, зменшити своє військо до 20-ти тис. осіб та формувати його шляхом добровільного найму. Чисельність її поліції і жандармерії лімітовано, запроваджено обмеження щодо кількості й видів озброєння, господарство та фінанси передано під контроль міжсоюзній комісії. Згодом умови цього договору частково переглядали: 1929 і 1930 — стосовно репарацій, 1938 — щодо військових обмежень. 1940 Південна Добруджа перейшла до Болгарії. Після 2-ї світової війни договір втратив свою силу.
Рекомендована література
- Несторов Х. Ньойският договор за мир и грабителската и контрареволюционна политика на западните империалисти в България (1919–1923) // Годишник на Софийския университет: Филос.-истор. факулътет. Т. 50, кн. 1. София, 1956;
- Краткая история Болгарии. Москва, 1987.
Завантажити статтю
