Неймаєр Карл Францович

Визначення і загальна характеристика

НЕ­ЙМА́ЄР Карл Францович (18. 12. 1867, с. Зуївка, нині смт Донец. р-ну Донец. обл. — 09. 06. 1945, Мос­ква) — фахівець у галузі металургії. Батько К. Не­ймаєр. Професор (1935). Закін. Харків. технол. ін­ститут (1893). Від­тоді працював пом. нач., нач. чавун. і труболивар. цехів на заводі ім. Петровського Брян. АТ (м. Катеринослав, нині Дні­про). Вже тоді він почав писати стат­ті в наук. журнали. Під час рев. подій 1905–07 за­ймався збором грошей на при­дба­н­ня зброї для учасників страйк. руху, організовував дешеві їдальні для робітників, за що був заарешт. і засудж. до висилки в Тобол. губ., однак 1906 за клопота­н­ням заводу був звільнений. Від­тоді — на керів. посадах на Сормов. маш.-буд. заводі (Нижньогород. губ.; обидві — Росія), водночас від 1909 викладав на вечір. курсах цього під­приємства. 1915 Н. пере­ведено в правлі­н­ня у С.-Пе­тербург, а звідти — в Запоріж­жя: тех. дир. з організації виробництва на 4-х невеликих заводах с.-г. машин і знарядь. Від 1918 — у Москві: на керів. посадах у Держ. обʼ­єдн. маш.-буд. заводів, водночас від 1927 читав лекції з кува­н­ня-штампува­н­ня в мех. ін­ституті та ін­ституті с.-г. машинобудува­н­ня, викладав у гірн. академії та ін­ституті сталі. На­прикінці жовтня 1929 заарешт., 16 серпня 1930 у т. зв. справі промпартії засудж. до 10-ти р. концтаборів. Висланий на Іжор. завод (м. Колпіно, нині С.-Пе­тербур. міськради), де під його керівництвом 1931 споруджено 2 перших рад. блюмінги, зокрема для Макіїв. металург. заводу (нині Донец. обл.), куди Н. та ще 4-х осіб від­правлено для на­гляду за будівництвом (створ. Особл. КБ № 3 при заводі). Після їх виготовле­н­ня був звільнений. Від­тоді — за­ступник нач. Центр. бюро важкого машинобудува­н­ня (Москва), 1934 був чл. Держ. комісії з при­йма­н­ня в екс­плуатацію Новокр­аматор. маш.-буд. заводу (нині Донец. обл.). 1935–45 — професор кафедри кува­н­ня і штампува­н­ня Моск. ін­ституту сталі, за сумісництвом 1935–38 викладав у ін­ститутах інж. транс­порту та під­вище­н­ня кваліфікації. Наук. діяльність: виробництво труб, пере­гріта пара, кува­н­ня, штампува­н­ня. Незавершеною залишилася моно­графія «Свободная ковка» — про історію ковал. справи в Рос. імперії.

Пр.: Производство труб и их приемка // Тех. сб. и вест. пром-сти. 1896. № 7, 8; Пере­гретый пар и выгоды его применения к паровозам и пароходам. Пере­греватели. Нижний Новгород, 1910; Холодная и горячая штамповка. Вырезка и вы­тяжка. Москва; Ленин­град, 1930; Холодная и горячая штамповка. Штамповка под молотами. Кон­струкция и изготовление штампов. Москва; Ленин­град, 1935; Ковка, штамповка и оборудование кузнечных цехов: Учеб. Москва; Ленин­град, 1945.

О. В. Савченко

Завантажити статтю