Неймаєр Карл Францович

НЕЙМА́ЄР Карл Францович (18. 12. 1867, с. Зуївка, нині смт Донец. р-ну Донец. обл. — 09. 06. 1945, Мос­ква) — фахівець у галузі металургії. Батько К. Неймаєр. Професор (1935). Закін. Харків. технол. інститут (1893). Відтоді працював пом. нач., нач. чавун. і труболивар. цехів на заводі ім. Петровського Брян. АТ (м. Катеринослав, нині Дніпро). Вже тоді він почав писати статті в наук. журнали. Під час рев. подій 1905–07 займався збором грошей на придбання зброї для учасників страйк. руху, організовував дешеві їдальні для робітників, за що був заарешт. і засудж. до висилки в Тобол. губ., однак 1906 за клопотанням заводу був звільнений. Відтоді — на керів. посадах на Сормов. маш.-буд. заводі (Нижньогород. губ.; обидві — Росія), водночас від 1909 викладав на вечір. курсах цього підприємства. 1915 Н. переведено в правління у С.-Пе­тербург, а звідти — в Запоріжжя: тех. дир. з організації виробництва на 4-х невеликих заводах с.-г. машин і знарядь. Від 1918 — у Москві: на керів. посадах у Держ. об’єдн. маш.-буд. заводів, водночас від 1927 читав лекції з кування-штампування в мех. інституті та інституті с.-г. машинобудування, викладав у гірн. академії та інституті сталі. Наприкінці жовтня 1929 заарешт., 16 серпня 1930 у т. зв. справі промпартії засудж. до 10-ти р. концтаборів. Висланий на Іжор. завод (м. Колпіно, нині С.-Пе­тербур. міськради), де під його керівництвом 1931 споруджено 2 перших рад. блюмінги, зокрема для Макіїв. металург. заводу (нині Донец. обл.), куди Н. та ще 4-х осіб відправлено для нагляду за будівництвом (створ. Особл. КБ № 3 при заводі). Після їх виготовлення був звільнений. Відтоді — заступник нач. Центр. бюро важкого машинобудування (Москва), 1934 був чл. Держ. комісії з приймання в експлуатацію Новокраматор. маш.-буд. заводу (нині Донец. обл.). 1935–45 — професор кафедри кування і штампування Моск. інституту сталі, за сумісн. 1935–38 викладав у інститутах інж. транспорту та підвищення кваліфікації. Наук. діяльність: виробництво труб, перегріта пара, кування, штампування. Незавершеною залишилася монографія «Свободная ковка» — про історію ковал. справи в Рос. імперії.

Завантажити статтю