Нейроінфекції

НЕЙРОІНФЕ́КЦІЇ (від нейро... та інфекція) — інфекційні хвороби з пере­важною локалізацією збудника в центральній нервовій системі та клінічними ознаками її ураже­н­ня. Збудниками можуть бути пріони, віруси, мікоплазми, хламідії, рикет­сії, бактерії, спірохети, гриби, най­простіші та гельмінти. В одних випадках патогени здатні від­разу проникнути до ЦНС і спричинити там місц. запал. зміни, в інших — уражають різні органи з подальшим пошире­н­ням на головний і/чи спин. мозок і/або їхні оболонки. Н. поділяють на первин­ні (напр., менінгокок. менінгоенцефаліт, сказ, кліщовий енцефаліт) і вторин­ні (туберкульоз. менінгіт, токсоплазмоз. енцефаліт, черевнотифоз. енцефаліт тощо). За тривалістю пере­бігу роз­різняють гострі та хронічні Н. Запал. ураже­н­ня головного мозку поділяють на енцефаліти з пере­важ. ураже­н­ням білої (лейкоенцефаліти) або сірої (поліенцефаліти) речовини та з дифуз. ураже­н­ням нерв. клітин і провід. шляхів головного мозку (паненцефаліти); вони можуть бути роз­по­всюдженими і вогнищевими. Клін. картина залежить від етіол. чин­ника та індивід. особливостей організму хворого. До заг. мозк. проявів Н. належать сильний роз­пирал. біль у голові, світлобоязнь, гіперестезії (під­вищена чутливість шкіри до дотику), блюва­н­ня, поруше­н­ня сві­домості (галюцинації, маре­н­ня, психомоторне збудже­н­ня, ступор, сопор, кома, судоми). Про наявність менінгіту свідчать менінгеал. (ригідність потилич. мʼязів, симптоми Керніга, Брудзинського) та радикулярні (симптоми Ґордона, Менделя та ін.) ознаки. Можуть порушитися виробле­н­ня та циркуляція спин­номозк. рідини з під­вище­н­ням або зниже­н­ням внутр.-череп. тиску. Вкрай небезпеч. ускладне­н­ням є набряк-набуха­н­ня головного мозку, що може при­звести до смерті хворого через вклинюва­н­ня мозку у великий потилич. отвір із на­ступ. блокадою дихал. і судин. центрів. Для діагностики Н., крім заг. клін. обстеже­н­ня, використовують люмбал. пункцію з на­ступ. мікро­скопіч., біо­хім., бактеріол. і вірусол. дослідж. ліквору, імунофермент. метод, полімеразну ланцюг. реакцію, енцефало­графію, магнітно-резонансну томо­графію тощо. Лікува­н­ня хворих вимагає комплекс. під­ходу в умовах спеціалізов. лікув. закладу із за­стосува­н­ням від­повід. етіотроп. і патогенет. засобів. Дуже важливо якомога швидше виявити та ліквідувати збудника, попередити роз­виток ускладнень, а в разі їх виникне­н­ня надати невід­кладну допомогу. Профілактика Н. перед­бачає широке викори­ста­н­ня колектив. та індивід. засобів запобіга­н­ня інфікуван­ню, під­вище­н­ня неспецифіч. резистентності людського організму (повноцін­не харчува­н­ня, уника­н­ня хроніч. пере­втоми, стресів, систематичне загартува­н­ня організму), якомога повнішу імунізацію насел. згідно з нац. календарем щеплень і за епідем. показа­н­нями. Важливе значе­н­ня надається сан.-освіт. роботі.

Завантажити статтю