Нейропсихіатрія

Визначення і загальна характеристика

НЕЙРОПСИХІАТРІ́Я (від нейро... і психіатрія) — сукупність медико-біо­логічних дисциплін, що ви­вчають причини виникне­н­ня, механізми (етіопатогенез), прояви, пере­біг, методи запобіга­н­ня та лікува­н­ня психопатологічних порушень структури і функцій нервової системи. Сучасна Н. по­єд­нує пита­н­ня психіатрії та неврології і роз­глядає єд­ність церебрал. функцій і структури в нормі та при патології. Дехто з науковців тлумачить Н. як нову науку, що інтенсивно роз­вивається остан. роками на межі психіатрії, нейрохірургії та неврології. Вона ви­вчає псих. поруше­н­ня у хворих з орган. ураже­н­нями головного мозку (черепно-мозк. травмою, вогнепал. поране­н­нями, пухлинами, інфекц. і судин. патологією нерв. системи та ін. екзоген­но-орган. захворюва­н­нями нерв. системи), що вимагають нейрохірург. втруча­н­ня. Водночас нині доведено, що всі псих. роз­лади є «органічними», тобто в їх основі лежать біол. поруше­н­ня на молекулярно-генет. і вищих рівнях церебрал. організації. Ви­значе­н­ня Н. в амер. науці ґрунтується на ро­зумін­ні неподільності мозку і мисле­н­ня, ро­зуму і тіла, психічного і фізичного. Близьким до Н. є поня­т­тя «клінічні нейронауки» — комплекс наук. дисциплін, що ви­вчають роз­виток і старі­н­ня, структуру, функції, біо­хімію та біо­фізику, молекулярну біо­логію, генетику й епігенетику, фармакологію та патологію нерв. системи. Нейронауки є сферою людської діяльності, функція якої полягає в генерації і теор. систематизації обʼєктив. всебіч. знань щодо нерв. системи у нормі й патології. Клін. нейронауки сфокусовані на наук. дослідж. фундам. механізмів, що лежать в основі роз­ладів і захворювань нерв. системи та психіки. Синоніміч. термінами є «психоневрологія» (введено В. Бехтеревим) — галузь, що виникла на межі психіатрії та невропатології, й ви­вчає невротичні роз­лади, психопатії, ре­активні стани тощо; «органічна психіатрія» та «біо­логічна психіатрія». Остан­ні два терміни втрачають своє значе­н­ня, оскільки зʼявля­ється все більше доказів «органічності», тобто структурно-функціон. (біол.) єд­ності псих. процесів. Нині Н. роз­глядають у по­єд­нан­ні з нейропсихологією та клін. нейронауками. Становле­н­ня Н. повʼязане з іменами таких вчених, як П. Брока, Ж.-М. Шарко (обидва — Франція), К. Верніке і А. Альцгаймер (обидва — Німеч­чина), А. Пік (Чехія), які зробили ключові від­кри­т­тя в організації здорового і хворого мозку людини саме завдяки єд­ності неврології та психіатрії. Ще на межі 19–20 ст. рос. лікарі В. Бехтерев, О. Кожевников, С. Корсаков, В. Гіляровський та ін. заклали фундамент Н., роз­глядаючи структуру і функцію нерв. системи як єд­ність. Н. тісно повʼязана з дис­кусій. ідеями щодо локалізації функцій у головному мозку (локалізаціонізм і неолокалізаціонізм; еквіпотенціалізм) та між­півкул. асиметрії (латералізації). Про­блемам латералізації та психопатології присвячено праці П. Флор-Генрі (Канада), Дж. Ґрузельє (Велика Британія), Т. Доброхотової, Н. Брагиної, В. Дегліна (усі — РФ), А. Чу­прикова та ін. Нині ці по­гляди динамічно роз­виваються на користь пластичності нерв. системи. Пита­н­ня Н. висвітлюють часописи «The Journal of Neuropsychiatry and Clinical Neurosciences» (США), «Clinical Neuropsychiatry. Jour­nal of Treatment Evaluation» (Італія) та ін. В Україні виходить ж. «НейроNews: психоневрологія та нейропсихіатрія». Глобал. антропоген­не (техноген­не) за­брудне­н­ня довкі­л­ля в остан­ні десятиріч­чя 20 ст. закономірно зумовило від­окремле­н­ня екол. Н., що ви­вчає псих. і нерв. роз­лади, охорону псих. здоровʼя під час впливу не­звичай. або екс­тремал. природ. чин­ників і в умовах антропоген. за­брудне­н­ня біо­сфери (О. Напрєєнко, К. Логановський). Об­ґрунтовано новіт. напрям у мед. науці — атомну, або радіац., Н. (К. Логановський) завдяки появі нових знань про чутливість і вразливість головного мозку до впливу іонізуючого ви­промінюва­н­ня внаслідок профес., мед., аварій. та косміч. опроміне­н­ня. Пер­спективи нейропсихіатр. дослідж. полягають у роз­роблен­ні інтерфейсу «головний мозок-компʼютер», викори­стан­ні технологій функціон. нейровізуалізації, що до­зволяють обʼєктивно оцінювати функціонува­н­ня роз­галуж. нейрон. мереж головного мозку як у стані спокою, так і під час викона­н­ня когнітив. зав­дань. До таких технологій належать функціон. магнітно-резонансна томо­графія (fMRI), функціон. ближча інфрачервона спектро­скопія (fNIRS), компʼютерна кількісна електроенцефало­графія (qEEG), сенсорні викликані потенціали різних модальностей (EP), повʼязані з подією потенціали (ERPs) тощо. Варто під­креслити доцільність неінвазив. нейрофізіол. технології електромагніт. томо­графії з низькою роз­діл. здатністю (LORETA) — особливого методу аналізу електроенцефало­грами, що використовують для анатом. локалізації, візуалізації та оцінки щільності роз­поділу мозк. джерел біо­електрич. активності головного мозку. Пер­спектив. є одночасне комбінов. за­стосува­н­ня портатив. технологій fNIRS, qEEG, LORETA та ERPs. Здобуток Н. двох остан. десятиріч — ви­зна­н­ня істор. за­старілості роз­поділу психол. і біол. втручань у психіатр. практиці. Ще в 1990-х рр. амер. психіатр і ней­робіо­лог Е. Кендел висунув гіпотезу про те, що довго­строкові зміни у поведінці внаслідок психотерапії — результат зміни екс­пресії генів, що, у свою чергу, зумовлює зміни сили синаптич. звʼязків і структур. змін у ви­гляді нових анатом. патернів асоц. церебрал. нейронів. Завдяки новітнім методам нейровізуалізації гіпотеза здобула під­твердже­н­ня: зʼявляється все більше доказів, що психотерапія призводить до вимірюваних фізіол. змін у головному мозку, що реалізуються ни­схід. чином, залучаючи префронтал. кортикал. мережі для модуляції лімбіч. активності при різних психіатр. син­дромах та працюючи разом із психофармакол. ви­східними механізмами. Описано такі зміни параметрів церебрал. функцій: патерни активації у певних ділянках мозку, зміни щільності рецепторів нейротранс­мітерів, зруше­н­ня екс­пресії генів (роз­риви ДНК), зміни окремих ланок нейронал. метаболізму тощо. Нині одним із найбільш актуал. напрямів роз­витку Н. є пошук нейропсихіатр. біо­маркерів нерв.-псих. хвороб для обʼєктивізації та верифікації клін. діа­гнозу й роз­робле­н­ня нових мішеневих (таргет.) фармакол. препаратів та ін. нейропсихіатр. втручань — ін­новац. методів психотерапії, напр., методики AVATAR для корекції слухових галюцинацій; десенсибілізації і пере­робки рухами очей (EMDR) для лікува­н­ня пост­травмат. стрес. роз­ладу; транс­краніал. магніт. стимуляції (TMS). Н. як наук. під­хід від­повід­ає сучас. від­роджен­ню інтересу до інте­гратив. медицини та компліментар. технік зціле­н­ня і самороз­витку, що полягає, зокрема, у стиран­ні умов. межі між біол. та психосоц. модальностями у психіатрії (біо­психосоц. парадигмі).

Літ.: P. Flor-Henry. Cerebral Basis of Psychopathology. Boston, 1983; R. Jo­seph. Neuropsychiatry, neuropsychology, and clinical neuroscience. Emotion, evolution, cognition, language, memory, brain dama­ge, and abnormal behaviour. 2nd ed. Bal­timore, 1996; На­преенко А. К., Логановский К. Н. Экологическая психиатрия. К., 1997; Нягу А. И., Логановский К. Н. Нейропсихиатрические эф­фекты ионизирующих излучений. К., 1998; E. Kan­del. A new intellectual framework for psy­chiatry // American J. of Psychiatry. 1998. Vol. 155, № 4; W. A. Lishman. Organic psychiatry. The psychological consequen­ces of cerebral disorder. 3rd ed. Oxford, 1998; S. C. Yudofsky, R. E. Hales. The American Psychiatric Press textbook of neuropsychiatry. 4th ed. Washington; Lon­don, 2002; Доброхотова Т. А. Нейро­психиатрия. Москва, 2006; Логановский К. Н. От атомной нейропсихиатрии к интерфейсу «мозг–компьютер», или как сберечь и приу­множить отечествен­ный на­учно-технический потенциал // Новая медицина тысячелетия. 2010. № 3; Напрєєнко О. К. та ін. Психіатрія і наркологія: Під­руч. К., 2011; Логановский К. Н. Экологическая нейропсихиатрия // Антропология. 2018. № 3; Його ж. Ионизирующие излучения и головной мозг: введение в атомную нейропсихиатрию // Там само; K. Loganovsky, T. Lo­ganovskaja, D. Marazziti. Ecological psy­chiatry/neuropsychiatry: is it the right time for its revival? // Clinical Neuropsychiatry. J. of Treatment Evaluation. 2019. Vol. 16, № 2; Логановський К. М. Клінічні нейронауки — спектр сучасної імплементації // Журн. НАМНУ. 2019. Т. 25, № 1.

К. М. Логановський, О. К. Напрєєнко, Т. К. Логановська, Н. Ю. Напрєєнко, К. В. Куц

Завантажити статтю