Новий час

«НОВИ́Й ЧАС» — ілюстрований су­спільно-господарський і літературний тижневик. Видавали від 5 вересня до 31 жовтня 1918 щочетверга у Льво­ві обсягом 16 сторінок; загалом — 9 чисел. Ред. — громад. та пед. діяч А. Березовський, батько К.-А. Березовського. У слові «Від видавництва» наголошувалося: в час (5-й рік світ. вій­ни), коли «валяться престоли і держави, а з їх румовищ і потоків людської крови воскресають поневолені народи і призабуті держави», годі сидіти без діла, адже «початок національної само­стійности і політичного житя… залежний від господарської сили народу». «Н. ч.» був покликаний сприяти роз­виткові нац. сві­домості земляків, від­роджен­ню й інтенсив. росту зруйнов. госп-в краю. Тижневик подавав огляди важливих (пере­важно воєн.) подій з України і світу, роз­ʼяснював владні закони та роз­порядже­н­ня, містив корисні поради й ві­домості для ін­ституцій, т-в, спілок, крамниць та всіх верств насел., друкував окремі літ.-художні твори укр. та зарубіж. авторів. Рубрики: «Послідні вісти», «Закони і роз­порядки», «З нарад парляменту», «З Українсь­кої Держави», «Від­будова Галичи­ни», «Народна господарка», «З тиж­ня», «Всячина», «Нові книжки», «Пере­писка читачів». Пере­дові стат­ті («Від­нова організації народного житя», «До праці», «Пере­дновок в дорозі!», «Не слів, а діл!», «З сучасної дійсности», «Утворім сейчас Народну Скарбницю») свідчать про турботи й тривоги моменту, вони всі без під­писів (очевидно, редакторські). Неординарне 8-е ч. тижневика (за 24 жовтня) від­кривало пові­домле­н­ня ново­створ. Укр. нац. ради «Проголошенє Української Держави на українських областях Австрії і Угорщини». Інформ.-політ. характер мали ст. «Українці в кольоніях» (про українців у Серед. Азії), «Торговельний договір осередних держав з Україною», «Не будемо наймитами в чужій хаті» (про боротьбу чехів за незалежність), «Німеч­чина прийняла всі услівʼя Вільсона», «Мир зближається», «Стань­мо народом Чину!», «Тяжкі услівʼя промислу і рільництва по вій­ні». Роз­виткові економіки присвяч. публікації «Що таке кооперація?», «Вага торгівлі і торговельних шкіл», «Новочасний промисл і техніка», «Домашній промисл: ви­ріб мила», «Ткацький промисл», «Торф в Галичині», «З гірництва» тощо. Актуал. про­блеми освіти, культури порушували у ст. «Будуч­чина школи» (під псевд. «Педагог»), «Галицький театр сучасности» (під крипт. «Н. М.»). У хроніці («З тижня», «Всячина») пові­домляли про те, що в Камʼянці-Подільському (нині Хмельн. обл.) від­крито укр. університет, що геть­ман П. Скоропадський видав універсал про від­родже­н­ня козацтва «по всіх місцях його історичного існува­н­ня», що в Москві у звʼязку із замахом на В. Леніна більшовики заарештували «много горожан української держави» та ін. Мало не кожен випуск «Н. ч.» інформував про тисячні жертви грипу «еспанки», який лютував тоді в Європі й, зокрема, в Галичині. Варта уваги (із посила­н­ням на «Укр. теле­граф. аґенцію») також така ві­домість: «“Всеукраїнський союз стоваришень” набув право видати всі твори Івана Фран­ка» (ч. 8). Із літ. творів у «Н. ч.» вміщено легенду «Указ проти голоду» І. Франка, спів­омовку «Жонатий» С. Ру­данського, вірш «Як мама мене на житя… виряджала…» В. Атама­нюка, оповіда­н­ня «Про дуба, що много пере­терпів» О. Цегельської (під псевд. Галя), «Конфіската» К. Михайличенка та «Воєн­ний сон» Ш. Рішета (перекл. із франц.), гумореску «Про те, як проф. Леонарді ставив мені голос» О. Ку­пріна (перекл. із рос.) та казку «Щастє» Х. Номберґа (перекл. з їдиш). Фото в «Н. ч.» пере­важно само­стійні, незалежні від змісту сторінки. На знімках — М. Грушевський, В. Вин­ниченко, П. Скоропадський, В. Липинський, Є. Петрушевич, К. Левицький та ін. укр. держ. діячі, В. Вільсон (із під­писом «президент Спол. Держав півн. Америки, апостол на­ближаючого (sic!) світового мира»), члени укр. «мирової делеґації» в Бересті, типи укр. селян, квітуче по­береж­жя пд. Криму. З того, що в 9-му ч. «Н. ч.» у примітках до ст. «Шлях орґанізації українського жіноцтва» С. Ка­баровської за­значено «Дальше буде» випливає, що закри­т­тя тижневика для ред. було несподіваним. Вид. зникло у вирі подій т. зв. Першолистопад. зриву (див. Листопадова національно-демократична революція 1918).

Завантажити статтю