«НОВИ́Й ЧАС» — видавництво. Діяло 1924–39 у Львові в складі видавн. концерну «Українська преса» І. Тиктора. Засн. з його ініціативи для роз­по­всюдже­н­ня книжк. серії «Бібліотека “Нового часу”» (1924–38) — без­кошт. додатку (усього 44 вип., з них нині ві­домі 33) до щоден. г. «Новий час». У серії друкували наук.-популярну й художню літературу, а також публіцистику, пере­клади творів зарубіж. письмен­ників. Дебютували роз­відкою М. Возняка «Як пробудилося українське народнє життя в Галичині за Австрії» (1924). У 1929–32 у серії «Біб­ліо­тека для всіх “Роз­вага”» (3 вип.) опубл. повісті «Товариші усміху» (1929), «Кімната з одним входом» (1930) Б. Полянича (Г. Лужницького) та його пере­клад з англ. мови повісті Е. Бульвера-Літ­тона «Несамовитий дім» (1929). Ви­друкували низку позасерій. ви­дань. Дві остан­ні книги побачили світ 1938 — «Племʼя Джінґісхана: Хроніка ХІІІ ст.» М. Голубця та його пере­клад з франц. мови роману «Три мушкетери» А. Дюма-батька.