НО́ВГОРОД-СІ́ВЕРСЬКА СТОЯ́НКА — поселе­н­ня кінця пізнього палеоліту. Датоване періодом 38–10 тис. р. тому. Виявлене 1933 на правому березі Десни на тер. м. Новгород-Сіверський Черніг. обл., досліджене 1935–38 і 1954 І. Пі­доплічком. Культурні залишки залягали під навісами й у гротах великих пісковикових брил (скель), що, ймовірно, були житлами й сховищами мешканців стоянки. Зна­йдено кремʼяні різці, скребки, вістря. Унікал. кремʼя­ними виробами є 3 великі знаря­д­дя — гігантоліти (довж. 33,9; 44,0; 45,4 см, вага 4,5; 8,25; 8,0 кг). Існує думка, що їх використовували для роз­бива­н­ня трубчастих кісток тварин або як нуклеуси для отрима­н­ня великих ножеподіб. пластин. Знач. наук. інтерес становить також довге (59,5 см) ребро мамонта, орнаментоване числен. ліній. насічками. Серед ін. знахідок — кілька уламків черепа пізньопалеоліт. людини та числен­ні кістки різноманіт. тварин. Вони зберігаються у Нац. наук.-природн. музеї НАНУ (Київ).