Новим шляхом
«НОВИ́М ШЛЯХО́М» – перший український педагогічний і літературно-художній двомісячник у Північно-Кавказькому краї. Виходив неперіодично від серпня 1927 до поч. 1930 у Краснодарі (РФ) як орган Комітету національностей Наркомосу РСФРР. Засн. для задоволення потреб в україномов. виданнях у р-нах компакт. проживання українців у Росії. Усього за час його існування вийшло 14 номерів, з яких: два — 1927, п’ять — 1928, шість — 1929, один — 1930. Ред. «Н. ш.» спочатку був викл. суспільствознавства та автор шкіл. підручників А. Лісогор, потім відп. ред. — М. Лола. Дуже швидко став популярним серед укр. та рос. інтелігенції. Журнал приділяв чимало уваги питанням українізації на Кубані: практично в кожному номері їм присвячували статті. Мав розділи: «Методика і практика школи», «Політосвіта», «Краєзнавство», «З культурного життя», «Трибуна вчителя», «Життя та побут», «Літературна сторінка», а також хроніку та бібліографію. Окрім пед., вміщували культурно-просвітн. публікації, статті про укр. фольклор та його зразки, укр. літературу на Кубані (зокрема, про творчість М. Садиленка, В. Дроздовського, В. Іваненка, спогади В. Потапенка про І. Карпенка-Карого), рец. на вид. худож. літ-ри, а також розвідки з ін. аспектів українознавства: «Проблема українізації на Далекому Сході» Б. Полякова (1928, № 4–5), «Деякі чергові завдання української школи в Центрально-Чорноземній області» Д. Марченка (№ 1), «Українці в Абхазії» М. Волошина (№ 5–6; обидві — 1929). Від № 4 за 1929 друкували вірші, оповідання, уривки з романів чл. укр. асоціації пролетар. письменників В. Очерета («Сигнал»), О. Кирія («В бурю»), О. Розумієнка («Нехай у мене батько богомільний»), Ф. Прийми, С. Добровольського, Д. Ніценка та ін. на теми ліквідації куркульства, колективізації на селі, індустріалізації тощо, тобто твори, далекі від проблем українізації, чим прагнули дискредитувати її. На поч. 1930 часопис вирішили зробити крайовим, перенести ред. у м. Ростов-на-Дону (РФ), посиливши його суспільно-політ. та літ. спрямованість. Однак випуск вид. тут так і не розпочали. Це було не випадково: журнал об’єднав навколо себе майже всю укр. викладац. еліту Кубані, яка підтримувала процес українізації та з ентузіазмом скеровувала свою діяльність на поширення літ. та ділової української мови на теренах Пн.-Кавказ. краю, що занепокоїло владу. Як продовження «Н. ш.» у Ростові-на-Дону виходив ж. «Ленінським шляхом».
Літ.: Готкова Ю. Українські друковані періодичні видання Кубані та Дону про українізацію в Північно-Кавказькому краї (1925–1932 рр.) // Наук. зап. [Терноп. пед. університету]. Сер. Історія. 2014. Вип. 2, ч. 1.
Ю. С. Готкова
Рекомендована література
- Готкова Ю. Українські друковані періодичні видання Кубані та Дону про українізацію в Північно-Кавказькому краї (1925–1932 рр.) // Наук. зап. [Терноп. пед. університету]. Сер. Історія. 2014. Вип. 2, ч. 1.
Періодика 
