Новицький Олекса Миколайович

НОВИ́ЦЬКИЙ Олекса Микола­йович (07(20). 04. 1914, с. Пії Канів. пов. Київ. губ., нині Обухів. р-ну Київ. обл. — 26. 06. 1992, Київ) — поет-пісняр, пере­кладач. Член СПУ (1939). Заслужений працівник культури Грузії (1964). Учасник 2-ї світової вій­ни. Бо­йові нагороди. Після закінче­н­ня пед. технікуму ім. Б. Грінченка Київ. університету вчителював на Київщині. Від 1932 — на журналіст. роботі (г. «Вісті», «Київська правда», ж. «Вітчизна», «Україна»). Навч. у Літ. ін­ституті в Мос­кві (1939–41). Вірші почав писати у шкіл. роки, друкуватися — 1930. Видав зб. поезій «Ми йдемо на бій» (1942), «Живи, Украина» (1943), «Україна сонячна моя» (1966), «Славлю мою батьківщину» (1978; усі — Київ). Поезії Н. опубл. у числен. альманахах, колект. збірках та журналах, значна їх частина покладена на музику композиторами К. Данькевичем, С. Козаком, С. Людкевичем, Л. Ревуцьким та ін. («Люблю я тебе, Україно!», «Роз­лягалися тумани», «Колгоспна застольна», «Роз­мова Дні­пра з Волгою», «Ти любов моя»). Автор текс­ту пісень до к/ф «Голубі дороги» (1947), «Калиновий гай», «Доля Марини» (обидва — 1953), «Народжені бурею» (1957), «Киянка», «Спадкоємці» (обидва — 1960), «Між добрими людьми» (1962). Широко ві­домі його художні пере­клади творів із різних мов світу — груз., білорус., болгар., польс., рос., татар., авар., франц., албан., англ., грец., іспан., італ. та ін. (вірші та поеми М. Бараташвілі, С. Шаншіашвілі, Ф. Богушевича, Якуба Коласа, Янки Купали, І. Вазова, А. Міцкевича, Ю. Словацького, П. Антокольського, О. Блока, С. Єсеніна, М. Лермонтова, О. Некрасова, О. Пушкіна, Муси Джаліля, Р. Гамзатова). Упорядник 2-том. антології «Поезія грузинського народу» (1961, у спів­­авт.), антології молодої поезії «Сонячне гроно» (1970), «Райдужними мостами. Українсько-грузинські літературні звʼязки» (1968), «Голоси Азербайджану» (1981; усі — Київ) та ін. ви­дань, ред. кількох збірників пере­кладів. Творчості Т. Шевченка присвятив низку віршів — «Голос Кобзаря» (1942), «Здрастуй, земле Тарасова!» (1944), «Па­мʼятник в Канаді» (1956), «Шевченко і Олдрідж» (1957), «Сес­пель пере­кладає “Катерину”» (1960), «Слався, великий Кобзарю» (1964), а також роз­відок «Тарас Шевченко і Акакій Церетелі» (1948), «Тарас Шевченко і Айра Олдрідж» (1966). Н. пере­клав українською мовою вірші-присвяти Т. Шевченкові багатьох поетів: рос. — В. Лебедєва-Кумача «Народ не забув свого Тараса» (1960); білорус. — Максима Танка «Віснику свободи» (1964) та М. Климковича «На Віленській дорозі» (1963); груз. — А. Жванія «Будеш сяяти людству» (1961), К. Каладзе «Кобзар» (1964), Г. Лео­нідзе «Тарасові Шевченку» (1960) та Й. Нонешвілі «Дерево Шевченка» (1963); вірмен. — Г. Саряна «Тарасові Шевченку» (1961); казах. — Г. Каїрбенова «Акин Тарас» (1964); литов. — Є. Матузявічюса «Верба Шевченка» (1963) тощо. Про творчість Н. схвально від­гукнулися П. Тичина, М. Рильсь­кий, М. Бажан, В. Сосюра, П. Майборода та ін.

Завантажити статтю