Герасимов Віктор Володимирович
Визначення і загальна характеристика
ГЕРА́СИМОВ Віктор Володимирович (13. 11. 1941, м. Нікополь Дніпроп. обл.) — поет-пісняр, музично-громадський діяч. Заслужений діяч мистецтв України (1995). Міжнар. мист. премія ім. С. Гулака-Артемовського (1997), літ. премія ім. А. Малишка (2002). Член НСЖУ (1981). Закін. Харків. інститут мистецтв (1969; викл. К. Дорошенко). 1961–64 — директор муз. школи на Дніпропетровщині; 1967–71 — співроб. апарату Міністерства культури УРСР; від 1971 — в системі Держтелерадіо УРСР (нині Нац. радіокомпанія України): від 1978 — гол. ред. заг. програм Укр. радіо. 1989 — засн. Асоц. діячів естрад. мистецтва України (нині Творча спілка «Асоц. діячів естрад. мистецтва України», від 1990 — президент); 1996 — засн. і президент Агентства охорони прав виконавців України. Організатор всеукр. фестивалів і конкурсів: «Боромля» (разом з І. Коломійцем), «Сонячний скіф» (обидва — 1991), Всеукр. конкурсу виконавців гумору і сатири ім. А. Сови (Одеса, 1997) та ін. Автор поет. зб. «Берег красных верб» (1977), «Синие плесы мои» (1985), «Андреевский спуск» (1998), зб. пісень «Україно-світ» (2004), зб. поем «Божественный фигляр» (2004; усі — Київ). На слова Г. створ. понад 100 пісень. Співпрацював з композиторами В. Філіпенком, К. Мясковим, І. Карабицем, О. Злотником та ін. Автор низки муз. телепрограм («З піснею по життю», «Зустріч з піснею», «Нові мелодії року»), радіопередач («Від суботи до суботи», «І знову зустріч»), які ввійшли в антологію укр. естрад. пісні. Пісні Г. — у репертуарі М. Гнатюка, Г. Гаркуші, А. Кудлай, С. Ротару, Р. Кириченко, В. Зінкевича, Н. Яремчука, Н. Матвієнко, тріо Мареничів та ін.
Рекомендована література
Завантажити статтю
Людина 
