Новоданилівська культура
НОВОДАНИ́ЛІВСЬКА КУЛЬТУ́РА — особливе етносоціальне явище. Назване Н. к. у серед. 1980-х рр. Д. Телегіним за зруйнов. могильником побл. с. Новоданилівка Пологів. р-ну Запоріз. обл. Ін. назва — скелян. культура. Пам’ятки Н. к. залишило скотар. насел. причорномор. степів наприкінці 5 — у 1-й пол. 4 тис. до н. е. Зафіксов. за поховал. комплексами (Яма, Чаплі, Петро-Свистунове, Луганськ, Кривий Ріг та ін.) і тимчас. стоянками. Типовими є ґрунт. могили, часто обгороджені камінням, під невеликим курган. насипом або на підвищенні. Небіжчиків клали на спині з підібраними ногами, колінами догори, орієнтов. на Схід. Серед інвентарю — велика крем’яна (рідше обсидіанова) ножоподібна пластина, на місці пояса — низки перламутр. кружалець із мушлі. У деяких випадках наявна велика кількість крем’яних знарядь (ножі, сокири, вістря списів та стріл) і мідних прикрас (багатовиткові браслети, підвіски, намисто). Могили рясно засипані вохрою (червоною фарбою). Цей обряд майже цілком відповідає ритуалу поховань, залишених насел. європ. степ. спільності періоду кінця Трипілля А — ВІ, до якої входила й Н. к. Її носіїв можна ідентифікувати з однією зі складових частин давніх індоєвропейців понто-каспій. степів.
Рекомендована література
- Телегин Д. Я. Памятники новоданиловского типа // Археология УССР. Т. 1. К., 1985;
- Нечитайло А. Л. Европейская общность степного энеолита // Рос. археология. 1996. № 4;
- Рассамакін Ю. Я. Світ скотарів // Давня історія України. Т. 1. К., 1997;
- Панченко Ю. В. Новоданиловская и среднестоговская культуры. К., 2001.
Завантажити статтю
