НОВОДВО́РСЬКИЙ Вітольд Владиславович (02(14). 06. 1861, маєток Лемно Мінської губ. — 24. 11. 1923, м. Вільно, нині Вільнюс) — історик. 1885 закін. С.-Пе­тербур. університет зі ступ. канд. каф. заг. (всесвіт.) історії. Викладав історію в С.-Пе­тер­бур­зі, зокрема у 1-му кадет. корпусі, жін. училищах св. Олени та при римо-катол. церкві св. Катерини. 1893 склав іспит на ступ. магістра, 1904 захистив магістер. дис. «Борьба за Ливонію между Москвою и Рѣчью Посполитою, 1570–1582» (пере­вид. під на­звою «Ливонский поход Ивана Грозного. 1570–1582 гг.», Москва, 2010; 2016). Від 1900 — приват-доцент С.-Пе­тер­бур. університету; від 1906 — екс­траординар. професор кафедри заг. історії, водночас від 1913 — секр. конф. Ніжин. істор.-філол. ін­ституту (нині Черніг. обл.). Також від 1908 читав лекції в Університеті св. Володимира в Києві та на Жін. заг.-осв. курсах М. Довнар-Запольського, від 1909 — у Київ. комерц. ін­ституті та на Вечір. вищих курсах А. Жекуліної. Під час канікул 1908–10 і 1913–14 ви­їжджав за кордон, працював у архівах і б-ках Великої Британії, Франції, Німеч­чини. Наукові дослідже­н­ня: зх.-європ. і рос. історіо­графія та методологія історії, історія Польщі, історія та культура країн Зх. Європи у новий час. У роки Визв. змагань 1917–21 брав активну участь у польс. культ.-осв. русі, став спів­засн. Вищих польс. наук. курсів і Польс. наук. товариства в Києві. Після втрати Україною незалежності та встановле­н­ня більшов. диктатури ви­їхав за кордон. Від 1921 — проф. заг. історії, за сумісництвом 1921–22 — директор публіч. б-ки Вілен. університету. Серед праць — «Ryszard Röpell i stanowisko jego w dziejopisarstwie polskiem» (1894), «Jan Zamojski, jego życie i działal­ność polityczna» (1898; обидві — С.-Пе­тербург), «Istota i zadania dziejów powszechnych» (Wilno, 1924).