Ноосферологія

НООСФЕРОЛО́ГІЯ — сучасна комплексна наукова дисципліна, що формується за між­дисциплінарним принципом, по­єд­нуючи природничі та соціо­гуманітарні науки, філософію. Загалом Н. є подальшим роз­вит­ком уче­н­ня В. Вернадського про ноо­сферу та франц. антрополога і філософа П. де Шардена про необхідність гармоніч. стосунків науки, філософії та релігії як перед­умови створе­н­ня продуктив. і від­повід­ал. від­ноше­н­ня до світу (природного та соціального) з метою створе­н­ня шляхів та засобів кон­структив. діяльності людства у планетар. мас­штабі. Н. здійснює пошук нової моделі роз­витку цивілізації (концепція «усталеного роз­витку»), враховуючи коеволюцій. характер еволюції природного і штучного (культурного). Загалом цей проект ви­значають як ноо­сфер. під­хід до виріше­н­ня глобал. про­блем сучасності, покладаючи на нього сподіва­н­ня на реалізацію мрій про нову екол. цивілізацію, здатну успішно мінімізувати антропоген. тиск на біо­сферу та забезпечити прийнятні умови існува­н­ня всього живого на планеті. Для цього слід подолати надмірні споживац. традиції, має бути пріоритет духов. цін­ностей і звільне­н­ня від потягу до матеріал. благ. Кер. та ідеолог нац.-визв. руху Індії М. Ґанді за­значив, що «світ до­статньо великий, щоб задовольнити потреби людства, але надто малий, щоб задовольнити людську жадібність». Поширене нині прагне­н­ня необмеж. зро­ста­н­ня економіки та спожива­н­ня є не лише аморальним, а й небезпечним. Гол. орієнтиром роз­витку цивілізації має бути задоволе­н­ня жит­тєвих потреб людей без шкоди для природ. довкі­л­ля і соціуму. Саме цей під­хід допомагає усві­домити, що для біо­сфери людство є не зовн. чин­ником, що порушує природну гармонію, а природ. феноменом, жит­тєдіяльність якого неможлива поза біо­сферою. І, нарешті, біо­сфера не транс­формується в ноо­сферу буквально, а продов­жує роз­виватися в гармонії з людським ро­зумом, покликаним зро­зуміти закономірності еволюції біо­сфери та місце в ній людини. Ноо­сфер. під­хід вимагає усвідо­мле­н­ня та реалізації екол. імперативів, у звʼязку з чим виникає ринок природо­охорон. обладна­н­ня, культивується потреба в екологічно чи­стій продукції; тобто не йдеться про категоричну від­мову від антропоцентризму, що є неможливим в принципі; навіть у суто прагмат. аспекті йдеться про екон. роз­виток без марнотратства людських і природ. ресурсів. І, що особливо важливо, йдеться про обʼ­єд­на­н­ня зусиль усього людства в планетар. мас­штабі; консолідацію, що буде спиратися на мораль та екологічну культуру. Щоб вижити і зберегти глузд, нам необхідно роз­вивати (а не руйнувати) людську гідність, що можливо зробити за рахунок кращого ро­зумі­н­ня ноо­­сфер. контекс­ту людського життя. Концепція ноо­сфери — не теор. ілюзія, а емпіричне узагальне­н­ня, що адекватно від­ображає планетарні процеси, вдало синтезує природні та істор. реалії. Означений напрям стає основою і новим імпульсом для роз­витку обʼєд­нуючих процесів у науці, інтегруючи в єдине концептуал. ціле про­блематику глобалізації, інформатики, освіти, екології, антропології, політики, аксіології тощо; сприяючи тому, що природо­знавство і соціогуманітарні науки рухаються назу­стріч одне одному, органічно по­єд­нуються у ноо­­сферол. синтезі.

Завантажити статтю