Нестор

НЕ́СТОР (Шараївський Нестор Андрійович; 13. 10. 1862, с. Худоліївка Чигирин. пов. Київ. губ., нині Черкас. р-ну Черкас. обл. — 29. 10. 1929, Київ) — церковний діяч. Закін. Київ. духовну академію зі ступ. канд. богослов’я (1891). Того ж року висвяч. на священика. Відтоді — законовчитель Златопіл. гімназії (нині у складі м. Новомиргород Кіровогр. обл.); від 1895 — настоятель церкви Вознесіння Христового в Козятині (нині Вінн. обл.), від 1899 — законовчитель Білоцерк. гімназії (нині Київ. обл.), згодом — в одній із г-зій Києва. Від 1907 брав активну участь у чорносотен. русі. Від 1912 — священик Софій. собору. 1915 возвед. у сан протоієрея. Від 1917 — актив. учасник створення УАПЦ. 20 березня 1917 на пастир. зборах у Києві обраний до УЦР. Співзасн. «Братства Воскресіння Христа» (листопад 1917), на установ. зборах якого проголошено необхідність автокефалії для УПЦ. Делегат Всеукр. православ. церк. собору 1918 від 1-ї Всеукр. православ. церк. ради (ВПЦР). Один із організаторів Кирило-Мефодіїв. братства (1918). Член 2-ї ВПЦР, сформов. 1919. У травні того ж року взяв участь у першому богослужінні українською мовою у церкві св. Миколая у Києві, у липні — у відправі першої літургії в Софій. соборі. Товариш (заст.) голови церк. Собору Київщини (травень 1921). 24 жовтня 1921 на 1-му Всеукр. православ. церк. соборі висвяч. на архієпископа Київського УАПЦ, признач. заст. митрополита Київського і всієї України Василя (Липківського) (до 1927). Член Перекладової комісії ВПЦР (1919–27), деякий час був її головою. Також 1921–23 викладав на богослов. курсах для підготовки священиків УАПЦ у Києві.

Завантажити статтю