НУЗЕ́Т Мемет (13. 03. 1888, с. Айдаргази Євпаторій. пов., нині с. Орлянка Євпаторій. р-ну, АР Крим — 04. 05. 1934, с. Кок­кози, нині Соколине Бахчисарай. р-ну, АР Крим) — кримськотатарський письмен­ник. Рано залишився сиротою. Від 1900 навч. у «Зынджырлы-медресе» в Бахчисараї. Писати почав під впливом рев. подій 1905. Поет-сатирик у своїх віршах ви­сміював екс­плуататор. дійсність, реалістично від­творював життя народу, різко критикував шкідливі реліг. звичаї. 1909, знаходячись під поліц. на­глядом, заарешт. за низку сатир.-гуморист. епі­грам на цар. чиновників (4 місяці пробув у вʼязниці під слідством). Після звільне­н­ня мандрував Рос. імперією. 1912 дебютував вір­шами в г. «Терджиман» («Пере­кладач»). У них широко використовував фольклор крим. татар. Ви­ступав також у жанрі прози: сатир. повість «Селим сохта» («Семінарист Селім»), де майстерно від­ображено трагікомічні випадки із життя вчителів та вихованців медресе, а також наслідки поразки Росії в рос.-япон. вій­ні 1905, оповіда­н­ня «Талийсиз къоран­та» («Нещаслива сімʼя»; обидва — 1910-і рр.) тощо. У 1920-х рр. учителював під Севастополем. Ці ж роки стали найпліднішими для нього: «Зевкъыма кете» («Мені цікаво»), «Къудалыкъ» («Сватівство»; обидва — 1927), «Нишанлыма кеткенде» («У гості до зарученої»), «Койде къыш» («Зима в селі»; обидва — 1928) — у творах домінує опис життя простого народу, персонажі наділені рисами побут. характеру. Окремі твори Н. вміщено до післявоєн. кримськотатар. хрестоматій з літ-ри. Пере­слідувався з боку рад. влади за належність до багатих прошарків. За свідче­н­нями родичів несподівано помер у лікарні. Частину його твор. доробку втрачено під час депортації 1944, якої за­знали його дружина й дочка.