Ноуа

НО́УА — археологічна культура. Ін. назва — Ноа. Ви­окремлена 1933 румун. археологом Й. Нестором після роз­копок ґрунт. могильника у Н. — перед­місті м. Брашов (Румунія). За доби пізньої бронзи (16–12 ст. до н. е.) була поширена у Транс­ильванії, румун. і укр. Прикарпат­ті, Буковині, лісо­степу Молдови. Н. сформувалася на базі культур Карпато-Дунай. бас. і культур. кола Бабине за участі груп насел., які при­йшли з Пд. України. Має багато спіл. рис із сабатинівською культурою та культурою Кослоджень. У межах України памʼятки культури Н. ви­вчені на Верх­ньому і Серед. Дністрі (Магала, Острівець, Воля IV, Кельменці та ін.). Її характеризують с-ща від­критого типу з назем. глинобит. житлами і зольниками. На ґрунт. цвинтарі побл. поселе­н­ня Острівець роз­копано до 200 поховань й окремі кремації в урнах. В ареалі культури ві­домі числен­ні скарби та окремі знахідки виробів із бронзи: втулчасті сокири-кельти, серпи, кинджали, вістря списів, прикраси. Осн. заня­т­тя насел. — землеробство, скотарство, металооб­робле­н­ня. Числен­ними є знахідки ліпних дворуч. лощених ваз, але пере­важають слоїки, декоров. рядком наколів під вінцем і валиком. У етніч. від­ношен­ні носії культури Н., ймовірно, повʼязані з прафракійцями.

Завантажити статтю