Ноуа
НО́УА — археологічна культура. Ін. назва — Ноа. Виокремлена 1933 румун. археологом Й. Нестором після розкопок ґрунт. могильника у Н. — передмісті м. Брашов (Румунія). За доби пізньої бронзи (16–12 ст. до н. е.) була поширена у Трансильванії, румун. і укр. Прикарпатті, Буковині, лісостепу Молдови. Н. сформувалася на базі культур Карпато-Дунай. бас. і культур. кола Бабине за участі груп насел., які прийшли з Пд. України. Має багато спіл. рис із сабатинівською культурою та культурою Кослоджень. У межах України пам’ятки культури Н. вивчені на Верхньому і Серед. Дністрі (Магала, Острівець, Воля IV, Кельменці та ін.). Її характеризують с-ща відкритого типу з назем. глинобит. житлами і зольниками. На ґрунт. цвинтарі побл. поселення Острівець розкопано до 200 поховань й окремі кремації в урнах. В ареалі культури відомі численні скарби та окремі знахідки виробів із бронзи: втулчасті сокири-кельти, серпи, кинджали, вістря списів, прикраси. Осн. заняття насел. — землеробство, скотарство, металооброблення. Численними є знахідки ліпних дворуч. лощених ваз, але переважають слоїки, декоров. рядком наколів під вінцем і валиком. У етніч. відношенні носії культури Н., ймовірно, пов’язані з прафракійцями.
Рекомендована література
- Балагурі Е. А. Культура Ноа // Археологія УРСР. Т. 1. К., 1985;
- Ситник О. Воля IV — поселення культури Ноа. Л., 1994;
- Крушельницька Л. Культура Ноа на землях України. Л., 2006.
Завантажити статтю
