Носач Павло Варламович
Визначення і загальна характеристика
НО́САЧ Павло Варламович (10(22). 09. 1890, с. Бовкун, нині Білоцерк. р-ну Київ. обл. — 20. 10. 1966, Київ) — кобзар. Член СКУ (1950). Під час 1-ї світової війни втратив зір. Гри на бандурі навч. в О. Маркевича. 1939 брав участь у 1-й Респ. нараді кобзарів та лірників при Інституті укр. фольклору АН УРСР (Київ). Виступав у складі Держ. етногр. ансамблю кобзарів при Київ. філармонії (разом із П. Гузем, Є. Мовчаном, В. Перепелюком, О. Маркевичем). У репертуарі — українські народні пісні та думи. Автор пісень, присвяч. подіям 2-ї світової війни («В лузі на калину плететься ожина», «Ой зів’яла калинонька», «Минув рік, тяжкий рік», «Очистили ми Україну від бруду»), труд. подвигам людей («Встане сонце весняне», «Ясний місяць з зіроньками», «Пливе хмара, наче човен»), істор. минулому нашого народу («Гей у лузі старий дуб», «Там, де річка Ворскла в’ється») та ін. До 150-літ. ювілею від дня народження Т. Шевченка створив «Думу про великого Кобзаря», пісню «Гей, чого ти розквітаєш» у дусі похід. маршів, масових пісень як відповідь на його вірш «Ой чого ти почорніло». Виступав у багатьох містах і селах України, а також у Москві. 1960 у Києві опубл. збірку його вибраних творів.
Рекомендована література
Завантажити статтю
Людина 
