Носань Володимир Анатолійович
НОСА́НЬ Володимир Анатолійович (10. 06. 1970, м. Балаклія Харків. обл.) — графік, живописець, педагог. Заслужений діяч мистецтв України (2018). Член НСХУ (2003). Закін. Харків. худож.-пром. інститут (1998; викл. В. Гонтаров, В. Звольський), де й працює (нині академія дизайну і мистецтв): від 2021 — доцент Співавтор підручника та навч. посібника «Пластична анатомія», співавтор-упорядник альбомів «Харківщина мистецька. 1938–2008: історія, традиції, сучасність» (усі — 2008), «Мистецька палітра Слобожанщини: історія, традиції, сучасність» (2013), «Мистецька антологія Харківщини: історія, традиції, сучасність» (2018, т. 1–2; усі — Харків). Від 2002 як художник-графік співпрацює з видавництвами «Майдан», «Фоліо». Жанр. діапазон творчості різноманітний: портрет, пейзаж, сюжетно-темат. картина. Основу живопис. пошуків складає декор. колорист. побудова широкого спектра — від яскравих теплих і холод. кольорів до майже монохром. приглушених. Ритмічне співвідношення пласт. і колір. елементів надає композиціям підвищеної експресії. Учасник обл., всеукр. (від 1995), міжнар. (від 1999) мистецьких виставок і пленерів. Персон. — у Києві (2017), Сумах (2018), Харкові (2020).
Додаткові відомості
- Основні твори
- графіка — серія літографій «Селянський Всесвіт» (1998), іл. до творів Горація, Марціала, Лукіана (2002; усі — Харків); живопис — «Після свята» (2001), «Святий вечір» (2004), «Прощання» (2012), «Додому» (2014), «Яблука доспіли», «Сутінки», «Біженці. У пошуках кращої долі» (усі — 2015), «Між двох світів», «Батькова криниця», «Смачний борщ», «Додому», «Баба Маня», «Отара овець», «Чорні води» (усі — 2016), «Додому корівки йдуть», «Чорна рілля», «Марта. Повернення додому», «Зачаровані коханням», «Стара яблуня», «Після свята», «Сім’я. Смачний борщ», «Багряний вечір», «Пастушок», «Осінь у Карпатах» (усі — 2017), «Квіти» (2020), «Святковий вечір», «Вечір», «Життя Марії» (усі — 2021).
Рекомендована література
- Художники Харківщини: Альбом-каталог до 65-річчя ХОНСХУ. Х., 2003
- Денисенко О. Творчість Володимира Носаня // ОМ. 2017. № 2.
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
Людина 
