Никорович Василь

НИКОРО́ВИЧ Василь (Nicorovici Vasile; 27. 10. 1924, с. Мосорівка, нині Чернів. р-ну Чернів. обл. — 19. 04. 1992, Бухарест) — румунський письменник, публіцист, журналіст. Син С. Никорович. Премія АН Румунії (1961). Закін. комерц. училище в Бакеу (Румунія, 1942), навч. в Академії високих комерц. і пром. студій у Бухаресті (1943–47), на філос. факультеті Бухарест. університету (1945–49) та в літ. школі ім. М. Емінеску. Працював ред. ж. «Licurici» («Світлячок»), «Contemporanul» («Сучасник»), «Viaţa românească» («Румунське життя»), «Scânteia» («Іскра»). Входив до керів. комітету СП Бухареста. Дебютував 1948 віршем у ж. «Flacăra» («Полум’я»), а згодом видав поет. зб. «În mina de cărbuni» («У вугільній шахті», 1950), опублі­кував низку літ.-крит. статей. Однак невдовзі відмовився від поезії й критики на користь, за його ж визначенням, моногр. нарису. Автор книг нарисів і репортажів «400 de zile în oraşul flăcărilor» («400 днів у місті полум’я», 1950), «Meridianul de foc» («Вогняний меридіан», 1959), «Romeo, Julieta şi lumina» («Ромео, Джульєтта і світло», 1962), «Calator pe 5000 de stra­zi» («Подорож по 5000 вулиць», 1965), «Porţi pentru eternitate sau sentimentul capodoperei» («Ворота для вічності або відчуття шедевру», 1973), «Totul este mişcare» («Усе — рух», 1976), «Autentismul» («Автентичність», 1984) та ін., романів «Nebunia vitezei» («Божевілля швидкості», 1968), «Startul» («Початок», 1980), п’єси «Tragedia Excelsior» («Трагедія Ексцельсіор», 1973). Один із найоригінальніших нарисовців у румун. літ-рі. Осн. тема творчості — трудові будні румун. народу, на тлі яких вимальовується соц.-психол. портрет героя-будівника, яскравої людсь­кої особистості, одержимої новими суспільно-політ. та екон. перетвореннями в країні. У кн. Н. «Intre Riga şi Irkutsk» («Між Ригою та Іркутсь­ком», 1964; усі — Бухарест) передано враження від захопливої подорожі Україною, зокрема йдеться про перебування в Запоріжжі, відвідини індустр. гігантів, Дніпрогесу та істор. Хортиці.

Завантажити статтю