Ніжинська науково-дослідна кафедра історії, культури та мови

НІ́ЖИНСЬКА НАУКО́ВО-ДО́СЛІДНА КА́ФЕДРА ІСТО́РІЇ КУЛЬТУ́РИ ТА МО́ВИ Засн. 1922 згідно з рішенням Наук. комітету Гол. упр. профес. освіти Наркомату освіти УСРР, що здійснював адм. й метод. упр. роботою Кафедри, фінансувалася вона з бюджету Наркомату освіти УСРР. Технічно й кадрово Кафедру забезпечувала базова установа, при якій вона діяла — Ніжин. ІНО. Спочатку Кафедра складалася з 3-х секцій — укр. та рос. історії, антич. культури, укр. та російської мови і літ-ри; через 2 р. останню розділено на секцію української мови та літ-ри і секцію заг. та рос. літ-ри. 1925 створ. окрему пе­дол.-пед. секцію як структур. підрозділ Харків. н.-д. каф. педології та педагогіки.

1922–23 Кафедру очолював П. Тихомиров, від 1923 і до її ліквідації 1930 — В. Рєзанов, який також з часу заснування керував роботою єдиної філол. секції, згодом — секції всесвіт. та рос. літ-ри. Кер. ін. секцій: укр. та рос. історії — Г. Максимович, М. Бережков, М. Петровський; антич. культури — І. Семенов, І. Турцевич, О. Покровський, К. Штепа; української мови та літ-ри — Є. Рихлик; педол.-пед. — Я. Колубовський. Дійсний член і н. с. Кафедри у різний час були О. Грузинський, М. Даденков, О. Карпеко, В. Фохт та ін. У структурі секції української мови та літ-ри 1925–28 діяла Термінол. комісія на чолі з Є. Рихликом (гол. завдання — допомога в реалізації політики коренізації в Ніжин. ІНО, Ніжині та Ніжин. окрузі), 1930 — Семінар для виучування нац. меншин. Співроб. і асп. педол.-пед. секції облаштували у приміщенні Ніжин. ІНО спільну педол. навч. лаб. (зав. Я. Колубовський, М. Рябко). 1923–24 працювала Комісія з вивчення історії повстання на Ніжинщині червоних партизан 1918 (спільна з Відділом з вивчення історії партії та комуніст. руху при Ніжин. окрвиконкомі), від 1928 — Комісія з дослідж. пролетар. культури (як заг.-кафедрал. структурне утворення). Праці співроб. і асп. Кафедри друкували у період. наук. виданнях ВУАН, Наркомату освіти УСРР, АН СРСР тощо. Також для оприлюднення результатів наук. дослідж. започатк. власні наук. період. видання: 1924 друкували «Бюлетень Науково-дослідної кафедри історії культури та мови» (загалом 4 номери — 2 здвоєні вип.), 1925–30 (спільно з Ніжин. ІНО) — «Записки Ніженського інституту народньої освіти та Науково-дослідної катедри історії культури та мови» (загалом 10 вип.; вип. 1–5 — одним томом). Для підготовки наук. і викладац. кадрів вищого рівня. 1923 організовано аспірантуру, на навч. до якої щороку на 3-річ. термін вступали 1–3 асп. на кожну із секцій (здебільшого випускники Ніжин. ІНО). При кожній із секцій діяли фахові семінари підвищеного типу для асп., а також заг.-кафедрал. наук. семінар із марксознавства, обов’яз­ковий для всіх асп. (у цьому семінарі навч. також і студенти Ніжин. ІНО). Для асп. при Кафедрі створ. спец. комісію для складання т. зв. соц.-екон. мінімуму (попередник сучас. т. зв. кандидат. мінімуму). Загалом аспірантуру закін. понад 30 осіб (враховуючи асп. 1-го та 2-го рр. навч., які не змогли його завершити через ліквідацію Кафедри), серед них — відомі у подальшому укр. на­уковці В. Євфимовський, В. Дубровський, І. Спаський, О. Пулинець, І. Павловський, А. Єршов, П. Одарченко та ін. Частина асп. пройшла процедуру наук. нобілітації (публіч. промоц. захисту результатів свого дослідж. — аналог захисту сучас. кандидат. дис.), інші набули наук. ступ. канд. чи д-ра н. в ін. установах уже після закін. аспірантури. Співроб. Кафед­ри налагодили широке співробітництво з н.-д. установами УСРР (більшість із них — позаштатні співроб. установ ВУАН), НТШ у Львові, АН СРСР, ВНЗами Москви та Ленінграда (нині С.-Пе­тербург). Так, В. Рєзанов 1926 обраний чл.-кор. АН СРСР, балотувався на дійс. чл. ВУАН; також готувалося подання на дійс. чл. ВУАН кандидатури О. Покровського (голосування не відбулося через його смерть). З Кафедрою активно співпрацювали кілька науковців, які вимушено проживали в Ніжині через заборону мешкати у великих містах, зокрема К. Харлампович і Д. Абрамович. Співроб. й асп. Кафедри відіграли помітну роль у розвитку укр. крає-, музеє- й архівознавства та ключову роль у становленні вказаних напрямів на тер. Ніжина й Ніжинщини. За їхньої участі створ. й функціонувало Ніжинське наукове товариство краєзнавства при ВУАН, І. Спаський очолював Ніжин. окруж. музей, В. Дубровський — Черніг. губерн. архів. відділ, В. Фохт — Ніжин. крайовий архів.

За час існування Кафедри її співроб. декілька разів потрапляли під ідеол. репресії — т. зв. чистки особового складу. Так, 1923 через формал. причину вчасного не складання соц.-екон. мінімуму з навч. відраховано усіх асп., окрім А. Єршова, а саму Кафедру через «неактуальність» і «немарксовість» тем наук. дослідж. на певний час позбавлено держ. фінансування. Для відновлення повноцін. діяльності до її складу довелося ввести політ. комісара Ніжин. ІНО й суттєво корегувати теми наук. дослідж. у бік вивчення рев. рухів, поезії та белетристики тощо. 1928 ліквідовано Термінол. комісію (звинувачена у неефективності й бездіяльності), у тому ж році кілька співроб. Кафедри потрапили під підозру рад. карал. органів у зв’язку із процесом над учасниками вигаданої Спілки визволення України (В. Рєзанов, П. Одарченко, Т. Алексєєв). Наприкінці 1929 розроблено план подальшого розвитку Кафедри, згідно з яким вона мала трансформуватися в 3 окремі н.-д. каф., проте восени 1930 її ліквідовано, як і всю мережу подіб. н.-д. установ УСРР. Більшість н. с. і асп. 2-го та 3-го рр. навч. залишилася працювати в Ніжин. інституті соц. виховання (таку назву отримав реформований Ніжин. ІНО), асп. 1-го р. навч. переведено до аспірантур ін. міст, де було відновлено діяльність класич. університетів (переважно до Києва та Харкова).

С. Ю. Зозуля

завантажити статтю