Нікулін Лев Веніамінович

НІКУ́ЛІН Лев Веніамінович (справж. — Олькеницький; 08(20). 05. 1891, Житомир — 09. 03. 1967, Мос­ква) — письменник, сценарист. Член СП СРСР (1934). Сталінcька премія (1952). Закін. Одес. комерц. училище (1910), навч. у Сорбон. університеті (Париж, 1910–11) та Моск. комерц. інституті (1912–18). Був політпрацівником Червоної армії, працював 1919 сценаристом на кінофабриці «Червона зірка» при кіносекції Наркомвоєну УСРР і Всеукр. кінокомітету, 1933–38 — в ред. г. «Правда», в роки 2-ї світової вій­ни — військкор. Один із засн. ж. «Иностранная литература» (1955). Дебютував 1910 віршами, сатир. замітками й фейлетонами в одес. періодиці. Ранні поезії об’єднані в його перший зб. «История и стихи Анжелики Сафьяновой» (1918), наступ. зб. «Страдиварий» (1919) — політ. сатира. Приятелював з О. Вертинським, для якого написав слова до пісень «Повернення» та «Ти йдеш у далекі країни». Автор романів «Никаких случайностей» (1924), «Тайна сейфа» (1925), «Адъютанты Господа Бога» (1927), «Время, пространство, движение» (кн. 1–2, 1933; автобіогр.), «России верные сыны» (1950), «Московские зори» (кн. 1–2, 1954–57), «Мертвая зыбь» (1965) та ін., а також книг про відомих діячів літ-ри й мистецтва «Люди русского искусства» (1947), «Федор Шаляпин» (1954), «Чехов. Бунин. Куп­рин» (1960), мемуарів «Люди и странствия. Воспоминания» (1962; усі — Москва). За його сценаріями в Україні створ. фільми: «Радянські ліки» (у спів­авт.), «Перше травня» (обидва — реж. М. Вернер), «Мир хатам, вій­на палацам» (у спів­авт.), «Повстаньте, гнані і голодні!» (обидва — реж. М. Бонч-Томашевський; усі — 1919, Всеукр. кінокомітет), «Отаман Хміль» (1923, реж. В. Гардін, Всеукр. фотокіноуправління).

Завантажити статтю