Когнітивна лінгвістика

Визначення і загальна характеристика

КОГНІТИ́ВНА ЛІНГВІ́СТИКА — мово­знавчий напрям, в якому функціонува­н­ня мови роз­глядають як різновид пі­знавальної діяльності, а когнітивні механізми та структури людської сві­домості досліджують через мовні явища. Виникла в 1970-х pp. К. л. — складова частина когнітології — інтеграл. науки про когнітивні процеси у сві­домості людини, що забезпечують операт. мисле­н­ня та пі­зна­н­ня світу. Значе­н­ня мови для по­ставлених когнітологією зав­дань є над­звичайно важливим, бо саме через мову можна обʼєктивізувати ро­зумову (ментал., мислен­нєву) діяльність, тобто вербалізувати її. З ін. боку, ви­вче­н­ня мови — опосередк. шлях дослідж. пі­зна­н­ня, оскільки когнітивні і мовні структури пере­бувають у певних спів­від­ноше­н­нях. К. л. досліджує мовні форми, повʼяз. зі структурами люд. знань, а також те, як ті й ін. пред­ставлені в сві­домості людини; роль мови у здійснен­ні процесів пі­зна­н­ня й осмисле­н­ня світу, в проведен­ні процесів його концептуалізації та категоризації, про­блему спів­від­ноше­н­ня концепт. систем із мовними і наук. та звичай. картин світу з мовною. К. л. успадкувала набутки поперед. мовозн. парадигм і роз­виває успадк. від лінгвістики, а також від філософії і психології класичні про­блеми звʼязків між мовою та мисле­н­ням, роз­глядаючи їх у таких категоріях, як зна­н­ня, його мовні різновиди та способи ре­презентації, мовні процедури оперува­н­ня зна­н­нями, ментальні структури та процеси у сві­домості (памʼять, сприйня­т­тя, ро­зумі­н­ня, пі­зна­н­ня, аргументація, прийня­т­тя ріше­н­ня тощо). Гол. ідея, що ви­окремлює К. л. як новий напрям, — мовна здатність людини є частиною її когнітив. здатності. Для К. л. характерні такі заг. принципові на­станови, як екс­пансіонізм (виходи в ін. науки), антропоцентризм (ви­вче­н­ня мови з метою пі­зна­н­ня її носія), функціоналізм (дослідже­н­ня різномані­т­тя функцій мови) та екс­планаторність (поясне­н­ня мовних явищ). Найважливішим і на­йопрацьованішим роз­ділом К. л. є семантика. Пред­ставники когнітив. під­ходу в семантиці (пере­важно амер. вчені Дж. Лакофф, Р. Ланґакер, Р. Джекендофф, Ч. Філ­лмор, Л. Талмі, А. Ґольдберґ, Дж. Тейлор, Ж. Фоконьє, Б. Рудзка-Остін, А. Ченкі та ін.) вважають, що їх гол. зав­да­н­ня — виявити й пояснити, як організоване зна­н­ня про світ у сві­домості людини і як формуються та фіксуються поня­т­тя про світ. Тому роз­глядають семантику й мовні про­блеми через призму повʼяз. із лінгвістикою наук — герменевтикою, ґештальтпсихологією, когнітив. психологією та ін. Когнітивісти роз­робили ряд теорій і ввели в наук. обіг низку понять. Новою є когнітивна теорія категоризації, тобто теорія систематизації значень слів у мовній сві­домості людини, яка здійснюється у межах сформов. в її сві­домості наївної картини світу. В її основу покладено ідею амер. лінгвіста Б.-Л. Ворфа про членува­н­ня світу на категорії за допомогою мови. З теорією категоризації повʼязане поня­т­тя ментал. ре­презентацій — умов. функціонально ви­значених структур сві­домості та мисле­н­ня людини, що від­творюють реал. світ у сві­домості, втілюють зна­н­ня про нього і почу­т­тя, які він викликає, від­ображають стани сві­домості та процеси мисле­н­ня, які роз­глядають як оперува­н­ня ментал. ре­презентаціями. Осн. семант. поня­т­тям у К. л., яке не отримало одно­знач. ви­значе­н­ня, є концепт. Під ним ро­зуміють ментал. прообраз (нерозчлен. уявле­н­ня про обʼєкт), ідею поня­т­тя і навіть саме поня­т­тя; він має дво­їсту сутність — психічну та мовну. З одного боку, це ідеал. образ (прообраз), що уособлює культурно зумовлені уявле­н­ня мовця про світ; з іншого — він має певне імʼя у мові. Досліджено чимало соц.-політ., ідеол., філос., культур., міфол., ментал. концептів: «свобода», «справедливість», «істина», «доля», «душа», «дух», «серце», «шлях», «жінка», «чоловік» тощо (в укр. мово­знавстві — праці С. Жаботинської, Т. Радзієвської, Г. Яворської та ін.). Серед різних методик концептуал. аналізу вирізняють етноцентричну концепцію А. Вежбицької, яка виходить з того, що значе­н­ня зумовл. ментальністю певного етносу. Упорядк. по­єд­на­н­ня концептів у сві­домості людини становить її концептуал. систему, компонентами якої є фрейми (англ. frame — каркас, структура, система) — структури, що ре­презентують стереотипні, типіз. ситуації у сві­домості (памʼяті) людини і при­знач. для ідентифікації нової ситуації, що ґрунтується на такому ж ситуатив. шаблоні. Особливу увагу когнітивісти приділяють ви­вчен­ню метафори, вважаючи, що вона за­ймає в когнітив. моделі мови центр. місце. Поряд із когнітив. семантикою у К. л. існують когнітивно-грамат. теорії та концепції. До них належать від­мінкові граматики (case grammars), «когнітивна граматика» Р. Ланґакера, «теорія ґештальтів» Дж. Лакоф­фа, «кон­струкційна граматика» Ч. Філ­лмора. 2012 в Україні створ. Асоц. когнітив. лінгвістики і поетики (президент — О. Вороб­йова). У К. л. стираються встановлені структуралізмом межі між семантикою і психологією, синхронією та діахронією, мовою і мовле­н­ням, словник. та енциклопед. інформацією, значе­н­ням і смислом, між значе­н­нями полісем. слів і навіть різними концептами. Заперечуються принципи мовної економії та алгоритміч. побудови рече­н­ня. Стверджується, що мова не є економною, вона не тільки допускає дублюва­н­ня, а й вимагає його, і функціонує не за алгоритміч. законами. Мово­знавство певною мірою повернулося до істор.-філос. традицій кін. 19 — поч. 20 ст.

Літ.: R. Langacker. Concept, Image and Symbol: The Cognitive Basis of Grammar. Berlin, 1991; Кубрякова Е. С. Начальные этапы становления когнитивизма: лингвистика — психология — когнитивная наука // ВЯ. 1994. № 4; Демьянков В. З. Когнитивная лингвистика как разновидность интер­претирующего подхода // Там само; Кубрякова Е. С. и др. Краткий словарь когнитивных терминов. Москва, 1996; Паршин П. Б. Теоретические пере­вороты и методологический мятеж в лингвистике XX века // ВЯ. 1996. № 2; Кочерган М. П. Мово­знавство на сучасному етапі // Дивослово. 2003. № 5; The Oxford Handbook of Cognitive Linguistics. Oxford, 2007; Селіванова О. О. Сучасна лінгвістика: напрями та про­блеми. П., 2008; Вороб­йова О. П. Концептологія в Україні: здобутки, про­блеми, прорахунки // Вісн. Київ. лінгвіст. університету. Сер. Філологія. 2011. Т. 14, № 2; Слухай Н. В., Снитко О. С., Вільчинська Т. П. Когнітологія і концептологія у лінгвістичному висвітлен­ні. К., 2011.

М. П. Кочерган

Завантажити статтю