Оболенський Леонід Єгорович

Визначення і загальна характеристика

ОБОЛЕ́НСЬКИЙ Леонід Єгорович (Оболенский Леонид Егорович; 09(21). 03. 1845, м. Малоархангельськ Орлов. губ., Росія — 23. 09(06. 10). 1906, С.-Пе­тербург) — російський письмен­ник, критик, видавець, філософ. Слухав лекції у Мед.-хірург. академії у С.-Пе­тербурзі (1861–62), на юрид. факультеті Моск. університету (1862–65). У Москві О. зблизився з народовольцями. Від 1865 — секр. Козел. земської управи Калуз. губ. (Росія). У квітні 1866 заарешт. у справі Д. Каракозова, був увʼязн. у Петропавлів. фортеці, згодом — на заслан­ні в Ко­стром. губ. (Росія). Від 1870 — у м. Орел, де за­ймався адвокат. практикою, від 1878 — у С.-Пе­тер­бурзі. Був спів­роб. ж. «Свет», ред. ж. «Мысль» (від 1880), ред. і видавцем ж. «Рус­ское богатство» (1883–91). Від серед. 1880-х рр. зблизився з Л. Толстим, із яким згодом чимало полемізував. Від 1892 жив у Бес­сарабії, Одесі, Криму, друкувався у місц. («Одес­ский листок», «Одес­ские новости», «Бес­сарабский вестник») та заг.-рос. («Рус­ская мысль», «Новое слово», «Неделя») періодиці, 1904–05 — неофіц. ред. г. «Бес­сарабская жизнь». Оселившись у Катерино­славі (нині Дні­про), був ред. г. «Придне­провский край» (1905–06). Потім повернувся до С.-Пе­тер­бурга. Перші вірші опублікував ще в студент. роки, однак початком своєї літ. діяльності вважав 1868. Власні поезії зібрав у двотомнику «Стихотворения» (С.-Пе­тербург, 1878; 1887). Писав романи та повісті під псевд. М. Красов, літ.-крит. стат­ті, зокрема в ж. «Мысль». У доробку О. — числен­ні публікації з філософії, які вважав найважливішою частиною своєї літ. діяльності.

Тв.: Ближе к природе. 1879; За­просы жизни. 1881; Жаждущие света. Первая серия. 1884; Два полюса. 1885; Л. Н. Тол­стой. Его философские и нравствен­ные идеи. 1886; 1887 (усі — С.-Пе­тербург).

Літ.: Оболенский Леонид Егорович: [Некролог] // Одес. новости. 1906, 26 сент.; Оболенский Леонид Егорович: [Некролог] // Одес. листок. 1906, 28 сент.; Книгин И. А. Л. Е. Оболенский — литературный критик. Саратов, 1992.

О. В. Савченко

Завантажити статтю