Когут Богдан Йосипович
КОГУ́Т Богдан Йосипович (15. 03. 1921, с. Конюхи, нині Козів. р-ну Терноп. обл. – 16. 02. 2011, Львів) – письменник, громадсько-політичний діяч. Член НСПУ (1999). Народився в сім’ї вояка УГА, чл. УВО. Закінчивши 6-річну школу в Конюхах, 1935 вступив до юнацтва ОУН, був зв’язковим до повіт. провідника С. Скоробогатого. 1940 прийнятий дійс. чл. ОУН з псевд. Мак. Від 1943 – військ. референт у с. Бозок (нині Люблін. воєводство, Польща). З наближенням рад. фронту у серпні 1944 вирушив на Зх., у квітні 1945 працював на побудові протитанк. споруд. Приєднався до дивізії генерала С. Буняченка Рос. визв. армії, у складі якої брав участь у звільненні Праги. 13 травня 1945 побл. м. Карлові Вари (нині Чехія) потрапив до амер. полону, був переданий органам НКВС, восени етапов. до м. Солікамськ (Перм. обл., РФ). У лютому 1948 за звинуваченням у приналежності до «нім.-фашист. банди ОУН» засудж. до розстрілу, який згодом замінено 25-ма р. таборів, 10-ма висилки і 5-ма поразки в громадян. правах. Покарання відбував на Колимі, 1956 звільн. Від 1958 мешкав у Миколаєві. Закін. факультет іноз. мов Одес. університету (1962). Учителював; 1975–81 викладав англ. мову у Микол. кораблебуд. інституті. Від 1988 – у Львові. Один із засн. і голова Укр. нац. партії (1989–90). Ініціатор відродження та чл. Проводу ОУН в Україні (1993–2005). Спогади, які К. писав від 1970, склали кн. «Під чорними вітрами» (у 3-х кн., 1995; 1997; 1999; премія ім. Б. Лепкого) і «Терпкий присмак волі» (2005; обидві – Львів). Видав також «Оповіді каторжанки Мирослави Пелех-Куровець» (Л., 2008). Не реабіліт.
Ю. Д. Зайцев
Людина 
