Оборони України Національний університет
Визначення і загальна характеристика
ОБОРО́НИ УКРАЇ́НИ Національний університет — вищий навчальний заклад, що здійснює підготовку генералів, адміралів і офіцерів для служби в управліннях структурних підрозділів Міністерства оборони України, Генерального штабу Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної служби з надзвичайних ситуацій, Державної прикордонної служби України та Служби безпеки України. Засн. 1992 у Києві як Академія ЗС України. Від 1999 — Академія оборони України Національна, від 2009 — Університет, 2013–23 — ім. І. Черняховського. Нині у його структурі діють: Інститут держ. військ. упр., Командно-штаб. інститут застосування військ (сил), Інститут авіації та ППО, Інститут забезпечення військ (сил) та інформ. технологій, Гуманітар. інститут, Навч.-наук. інститут фізичної культури та спорт.-оздоров. технологій; Наук.-метод. центри: організації освіт. діяльності, організації наук. та наук.-тех. діяльності; Навч.-наук. центри: підготовки офіцерів для багатонац. штабів, іноз. мов, стратег. комунікацій у сфері забезпечення нац. безпеки та оборони, оборон. менеджменту; Наук. центри: дистанц. навч., проблем запобігання корупції у сфері безпеки та оборони; Центри: імітац. моделювання, воєнно-стратег. дослідж.; Н.-д. центр воєн. історії; б-ка; музей. За роки діяльності підготовлено понад 8 тис. військ. фахівців, у системі підготовки громадян за програмою офіцерів запасу навч. понад 14 тис. студентів. Станом на 2020 в Університеті працювало 77 д-рів н., проф., 293 канд. н., доц. Серед відомих науковців — генерал-лейтенанти А. Сиротенко і В. Телелим, генерал-майор Б. Семон, полковник В. Осьодло, працівники ЗС України О. Загорка й О. Сафронов. Наукові дослідження: вивчення і прогнозування розвитку воєнно-політ. обстановки у світі та довкола України, аналіз зовн. і внутр. факторів впливу на безпеку держави у воєн. сфері, обґрунтування засад воєн. політики та стратег. планувння; проблеми розвитку воєн. стратегії, концептуал. засади підготовки та застосування ЗС, видів функціон. структур ЗС і їхнє всебічне забезпечення; шляхи вдосконалення упр. обороною держави у мирний час і особл. період; методики оцінювання засобів індивід. і колектив. захисту, вогнепал. зброї та набоїв до неї; питання історії (воєнна політологія, воєнне мистецтво, військ. право, міжнар. миротворча діяльність); матем., алгоритм. і програмне забезпечення моделювання процесів, ситуацій воєн. загроз безпеці України, прогнозування їхнього розвитку на основі перспектив. методів обробки інформації в умовах невизначеності; теорія упр. ЗС, шляхи розвитку системи упр. військами (силами); стратег. планування розвитку ЗС; інформ. безпека та обґрунтування нових способів реалізації воєн. політики в інформ. сфері. Відомі випускники: Міністри оборони України — О. Кузьмук, І. Тенюх, М. Коваль, С. Полторак, А. Таран; нач. Генштабу — Г. Педченко, С. Кириченко, В. Замана, М. Куцин, В. Муженко, Р. Хомчак, С. Корнійчук; командувачі Сухопут. Військами ЗС України — Г. Воробйов, С. Попко, О. Сирський, В. Фролов, П. Шуляк; командувачі ВМС ЗС України — І. Князь, С. Гайдук, І. Воронченко, О. Неїжпапа; командувачі Повітр. Сил ЗС України — С. Онищенко, Ю. Байдак, С. Дроздов; Герої України — І. Герасименко, М. Забродський, О. Порхун, С. Собко, О. Трепак, Є. Межевікін, А. Ковальчук, С. Шаптала, В. Зубанич. Університет видає ж. «Наука і оборона», «Вісник Національного університету оборони України» (від 2006), «Воєнно-історичний вісник» (від 2011), зб. наук. праць «Військова освіта», «Сучасні інформаційні технології у сфері безпеки та оборони», «Труди університету», «Збірник наукових праць Центру воєнно-стратегічних досліджень Національного університету оборони України імені Івана Черняховського» (від 1997). Навч. матеріал.-тех. база: стадіон, стрілец. галерея, смуга перешкод, кардіол. зал, 11 спортзалів. Перший нач. — генерал-лейтенант В. Борискін (1992–97), від 2017 — генерал-лейтенант А. Сиротенко.
П. В. Щипанський, Ю. М. Стасюк
Додаткові відомості
Завантажити статтю
Заклади освіти 
