ЕНЦИКЛОПЕДІЯ
СУЧАСНОЇ УКРАЇНИ
Encyclopedia of Modern Ukraine
A

Оборонна операція в Північній Буковині та Бессарабії 1941

ОБОРО́ННА ОПЕРА́ЦІЯ В ПІВНІ́ЧНІЙ БУКОВИ́НІ ТА БЕССАР´АБІЇ 1941 Проведена 2–21 липня 1941 військами Пд. фронту під командуванням генерала армії І. Тюленєва у взаємодії з Чорномор. флотом під командуванням віце-адмірала П. Октябрського з метою відбити вторгнення нім.-румун. військ. Для наступу на пд. крилі нім.-рад. фронту командування противника задіяло частину сил групи армій «Південь» (генерал-фельдмаршал К. Рундштедт) у складі нім. 11-ї армії, румун. 4-ї і 3-ї армій (7 нім., 13 румун. дивізій, 9 румун. бригад, зокрема 1 танкова) – усього 500 тис. солдатів і офіцерів, 6 тис. гармат і мінометів, 60 танків і 600 бойових літаків. Це угруповання повинно було форсувати р. Прут і просуватися в напрямі Вінниці для з’єднання з нім. 17-ю армією та 1-ю танк. групою, щоб оточити й знищити осн. сили рад. військ у Правобереж. Україні. В разі сприятливого розвитку подій заплановано розпочати наступ на ін. напрямках. 25 червня 1941 на базі Одес. військ. округу й частини сил Київ. особл. військ. округу створ. Пд. фронт, у складі якого – 27 дивізій (зокрема 6 танк. і 3 механізов.), 4 укріплені р-ни, 5 авіац. дивізій. Йому поставлено завдання силами 9-ї (генерал-полковник Я. Черевиченко) і 18-ї (генерал-лейтенант А. Смирнов) армій обороняти 700-кілометрову ділянку держ. кордону з Румунією від м. Ліпкани (нині Молдова) до гирла Дунаю. Фронту також підпорядковано Дунайську військову флотилію (контр-адмірал М. Абра­мов). Кордон охороняли 6 прикордон. загонів Укр. (генерал-майор В. Хоменко) і Молдав. (генерал-майор О. Нікольський) прикордон. округів. Співвідношення сил сторін у людях, артилерії та мінометах було приблизно рівним. У танках (743 од.) Пд. фронт мав абсолютну перевагу, у літаках – більш ніж у 2 рази. Від поч. вій­ни румун. війська вели розвідку й намагалися обмеженими силами захопити плацдарми на лівому березі Пруту в смузі рад. 9-ї армії. Це їм вдалося побл. с. Скулень (нині Унген. р-ну, Молдова). Вранці 2 липня противник перейшов у наступ гол. силами, прорвав оборону рад. військ у напрямах на м. Бєльці (нині Молдова) та Кам’янець-Подільський (нині Хмельн. обл.) і до кінця дня просунувся на 8–10 км. У зв’яз­ку з відходом військ Пд.-Зх. фронту на рубіж укріплених р-нів старого держ. кордону й загрозою, що виникла, Ставка Гол. Командування дозволила Пд. фронтові відвести 18-у армію на рубіж p. Збруч і Дністер на одну лінію з 12-ю армією Пд.-Зх. фронту. Праве крило фронту було посилене 18-м механізов. корпусом 9-ї армії. Її командувач вирішив ліквідувати прорив противника на бєльц. напрямі ударом 2-го механізов. корпусу і 74-ї стрілец. дивізії. Вчасно зосередити з’єднання у вихідних р-нах не вдалося, у результаті чого противник 3 липня просунувся ще на 30 км. Розпочатий 4 липня контрудар не досягнув поставленої мети. Наступ. дня командування Пд. фронту, яке переоцінило сили противника, вирішило відвести 18-у і 9-у армії за Дністер на позиції укріплених р-нів. 6 липня війська почали відхід, однак Ставка Гол. Командування не затвердила це рішення і 7 липня наказала відкинути противника за Прут й утримувати Бессарабію, щоб використати її тер. як плацдарм для наступу в Румунію. Також наказано передати Пд.-Зх. фронту 1 стрілец. і 2 механізов. корпуси, а також 2 стрілец. дивізії й 1 протитанк. бригаду. Скориставшись відходом військ рад. 9-ї армії, нім.-румун. війська прорвалися в смузі рад. 48-го стрілец. корпусу та до кінця 6 липня захопили Бєльці, а наступ. дня в стику між рад. 9-ю і 18-ю арміями противник вийшов до м. Могилів-Подільсь­кий (Вінн. обл.). Побоюючись його наступу уздовж Дністра в тил рад. військ, командувач 9-ї армії розгорнув механізов. корпус для оборони фронтом на Пн. Сх., а для ліквідації вклинення противника в р-ні Бєльців вирішив залучити 2-й кавалерій. корпус, що розпочав наступ 8 липня за підтримки 48-го і 35-го стрілец. корпусів. Контрудар військ 9-ї армії, що тривав до 10 липня, зупинив наступ нім. 11-ї та румун. 4-ї армій. Командувач групи армій «Південь» наказав направити нім. 54-й армій. корпус на допомогу румун. 4-й армії, що не могла захопити Кишинів. Нім. 11-а армія мала відновити наступ не раніше 16 липня. Становище на Пд. фронті тимчасово стабілізувалося. 18-а армія відійшла на рубіж Ямпіл. укріпленого р-ну (Вінн. обл.), 9-а армія закріпилася за 40–50 км на Зх. від Дністра, з’єд­нання її 2-го ешелону зайняли оборону в Рибниц. укріпленому р-ні (нині Молдова) на сх. березі річки. Примор. група військ, створена 6 липня, утримувала позиції вздовж кордону по Пруту й Дунаю. Разом із Дунай. військ. флотилією вона висадила десанти на румун. п-ів Сатул-Ноу й зх. берег Дунаю від м. Ізмаїл (Одес. обл.) до Чорного моря та локалізувала дії румун. флоту на Дунаї. Командувач рад. 9-ї армії скористався паузою та переправив 2-й механізов. корпус на сх. берег Дністра для поповнення запасів пального й боєприпасів. Це також створювало сприятл. умови для відбиття спроб противника вийти в тил армії з р-ну Могилева-Подільського вздовж сх. берега річки. Гол. сили армії перегруповувалися, вели бої місц. значення для покращення становища й закріплювалися на рубежах. 16 липня противник відновив наступ і до кінця дня захопив Кишинів, але подальше його просування зупинив 35-й стрілец. корпус. На бєльц. напрямі 17 лип­ня війська 9-ї армії завдали контрудару і протягом дня потіснили противника в смугах 48-го стрілец. і 2-го кавалерій. корпусів. Готувався до переходу в наступ вранці 18 липня на кишинів. напрямі 35-й стрілец. корпус, однак подальший відхід військ Пд.-Зх. фронту змусив Ставку Верхов. Головнокомандування ухвалити рішення про залишення Бессарабії. Війська Пд. фронту відійшли на 100–200 км, за тер. Пн. Буковини й Бессарабії. У складі фронту, що діяв у смузі бл. 500 км, залишилося всього 16 дивізій. Його ослаблення стало наслідком не стільки бойових втрат, скільки передачі значної частини військ до складу Пд.-Зх. фронту. Втрати рад. сторони в операції: безповоротні – 8519 осіб, сан. – 9374 особи, середньодобові – 688 осіб.

Хід оборон. дій на Пд. фронті багато в чому визначили події на Пд.-Зх. фронті, у смузі якого наступали гол. сили нім. групи армій «Південь». Бойові дії Пд. фронту підтвердили, що його створення було необхідністю, але проведене із запізненням. Лише пасивні дії противника на рад.-румун. кордоні дали можливість вирішити це завдання в цілому успішно. Не зовсім вдалим стало утворення нового фронт. упр. на базі Моск. військ. округу, командування і штаб якого із прибуттям у р-н оператив. призначення не володіли обстановкою, що загалом негативно позначилося на діях фронту в перші дні вій­ни. Невисока ефективність дій військ Пд. фронту знач. мірою спричинена недостовір. даними розвідки щодо визначення складу, чисельності угруповання військ против­ника та планів їхніх дій. Неправильна оцінка його сил не дала змоги ухвалювати адекватні рішення про створення стійкої оборони й розгром угруповання агресора в ході ведення оборон. операції. Водночас прагнення командувача військ Пд. фронту відвести війська із Пруту на рубіж укріп­лених р-нів по Дністру значно підсилювало оборонні можливості рад. військ. Кожне вклинення противника рад. командувачі намагалися ліквідувати шляхом проведення контрударів і контратак, маневруючи силами й засобами як уздовж фронту, так і з глибини. Усе це дало можливість військам Пд. фронту уникнути охоплення флангів й оточення, командувачам і їхнім штабам вдалося зберегти надійне упр. підлеглими військами під час створення контрудар. угруповань, відходу та зайняття нових рубежів.

Літ.: Сборник боевых документов Великой Отечественной войны. Вып. 36 (22 июня – 11 июля 1941 года). Мос­ква, 1958; Сборник документов Верховного главнокомандования за период Великой Отечественной войны. Вып. 1 (июнь–декабрь 1941 года). Москва, 1968; Одесский Краснознаменный. Кишинев, 1985; Гуров А. А. Боевые действия советских войск на юго-западном направлении в начальном периоде войны // Военно-истор. журн. 1988. № 8; Гуркин В. В. Людские потери Советских Вооруженных сил в 1941–1945 гг.: новые аспекты // Там само. 1999. № 2; Безсмертя: Книга Пам’яті України 1941–1945. К., 2000.

В. М. Грицюк, А. С. Каркішко

Рекомендована література

  1. Сборник боевых документов Великой Отечественной войны. Вып. 36 (22 июня – 11 июля 1941 года). Мос­ква, 1958;
  2. Сборник документов Верховного главнокомандования за период Великой Отечественной войны. Вып. 1 (июнь–декабрь 1941 года). Москва, 1968;
  3. Одесский Краснознаменный. Кишинев, 1985;
  4. Гуров А. А. Боевые действия советских войск на юго-западном направлении в начальном периоде войны // Военно-истор. журн. 1988. № 8;
  5. Гуркин В. В. Людские потери Советских Вооруженных сил в 1941–1945 гг.: новые аспекты // Там само. 1999. № 2;
  6. Безсмертя: Книга Пам’яті України 1941–1945. К., 2000.
завантажити статтю

Інформація про статтю

Автор:

Авторські права:

Cтаттю захищено авторським правом згідно з чинним законодавством України. Докладніше див. розділ Умови та правила користування електронною версією «Енциклопедії Сучасної України»

Бібліографічний опис:

Оборонна операція в Північній Буковині та Бессарабії 1941 / В. М. Грицюк, А. С. Каркішко // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / Редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. – К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2022. – Режим доступу : https://esu.com.ua/article-74637

Том ЕСУ:

24-й

Дата виходу друком тому:

2022

Дата останньої редакції статті:

2022

Цитованість статті:

переглянути в Google Scholar

Для навчання:

використати статтю в Google Classroom

Тематичний розділ сайту:

EMUID (ідентифікатор статті ЕСУ):

74637

Кількість переглядів цього року:

13

Схожі статті

Підоплічко
Людина  | 2024
В. В. Овсієнко
Бойчук
Людина  |  Том 3 | 2004
Б. І. Мельничук, Х. С. Мельничук
Аверін
Людина  |  Том 1 | 2001
М. І. Лебідь

Нагору