Оборонні технології
ОБОРО́ННІ ТЕХНОЛО́ГІЇ — технології, призначені для вирішення завдань захисту національних інтересів держави від збройної агресії. Типи О. т.: технології стратег. обґрунтування (комп’ютерні інформ. технології підтримки рішень у сферах оцінки воєнно-політ. обстановки, прогнозування загроз нац. безпеці у воєн. сфері, формування оперативно-стратег. вимог, оборон. планування); функціонал. осн. технології (елементи і системи моніторингу, навігації, зв’язку, бойового упр., ураження або силового впливу); функціонал. допоміжні технології (елементи і системи забезпечення живучості об’єктів, геоінформ., польового харчування, екстремал. медицини); технології поточ. забезпечення або логістичні (елементи і системи оператив. планування, накопичення, збереження та постачання ресурсів, тех. обслуговування озброєння і військової техніки (ОВТ), документообігу, реабілітації особового складу); спец. технології (елементи і системи виробництва та ремонту ОВТ, випробувань, сертифікації, утилізації ОВТ і майна, екол. стабілізації, проведення наук. дослідж.); навч. технології (елементи і системи забезпечення навч. процесів, тренувально-імітац., забезпечення військ. навч., профвідбору кадрового складу). Згідно із розпорядженням КМ України від 30 серпня 2017 «Деякі питання розвитку критичних технологій у сфері виробництва озброєння та військової техніки» та ін. нормативно-правовими актами, проблему критич. (ключових) технологій держави розглядають на 3-х рівнях. Поточні критичні (ключові) технології — вже існуючі технології, що є критичними для України в умовах триваючої агресії з боку РФ. Це створює сприятливі умови для екон. і технол. тиску агресора на Україну. Поточні критичні (ключові) технології забезпечують боєготовність ОВТ всіх силових структур; безпечність безперебій. експлуатації об’єктів енергетики, а також безперебійне постачання джерел енергії; безпечність функціонування інфраструктури (аеродроми, порти, транспортна інфраструктура). Критичні (ключові) технології необхідні для виконання нових дослідно-конструктор. робіт, вони дозволяють протягом 3–5 р. створити новітні зразки ОВТ, нові об’єкти енергетики та інфраструктури, що будуть відповідати світ. рівню на момент їхнього створення. Критичні (ключові) проривні технології — технології, що створюють передумови (на період 10–15 р. і більше) для отримання стрибкоподіб. змін якості ОВТ, забезпечують вирішення принципово нових воєнно-тех. задач, знач. приріст тактико-тех. характеристик ОВТ або значне зниження ресурсних витрат, появу нових джерел енергії, нових форм і способів застосування військ (сил), нових методів ведення війн чи засобів нейтралізації загроз оборон. і нац. безпеці. Ці технології створюють нові, виняткові перспективи для стрибкоподіб. зміни конкурент. стану держави на світ. рівні. У період зростання масштабів конкуренції як між окремими високотехнол. компаніями, так і між країнами, де гол. фактором екон. зростання є наук.-технол. сфера, дослідженнями проблем О. т. займалась значна кількість науковців, зокрема вітчизняних. В Україні нормативно-правове забезпечення критич. технологій запроваджено після 1993, коли окремими постановами КМ України були прийняті рішення з розвитку і захисту вітчизн. критич. технологій. Проблеми планування і стимулювання критич. технологій в інтересах забезпечення обороноздатності України розглянуті у працях В. Горбуліна, О. Величка, окремі підходи до формування сучас. переліків критич. технологій в Україні та світі — В. Дихановського, Т. Писаренко, Т. Кваші, Д. Заклевського, О. Юрченка. У межах вивчення питань екон. безпеки України проблемами критич. технологій займалися В. Шлемко, І. Бінько. Окремі наук. дослідж. щодо визначення вітчизн. критич. технологій проводили у рамках держ. програм прогнозування наук.-технол. та інновац. розвитку України. Сучас. етап розвитку ОВТ характеризується зростанням ролі науки та новіт. технологій. Рівень тактико-тех. характеристик практично всіх типів ОВТ у рамках фіз. ефектів (принципів), на основі яких вони створені, тех. рішень і технологій, досяг своєї межі (закон S-подібного розвитку тех. систем). Тому подальший розвиток новіт. озброєнь можливий лише шляхом впровадження проривних наук.-технол. досягнень, критич. (ключових) технологій, створення на їхній основі мультиплікатор. зразків, комплексів, систем ОВТ та застосування нетрадиц. підходів.
Рекомендована література
- Шлемко В. Т., Бінько І. Ф. Економічна безпека України: сутність і напрямки забезпечення. К., 1997;
- Горбулін В. П., Зубарєв В. В., Скурський П. П. Формування та реалізація державної політики у галузі наукової та науково-технічної діяльності в забезпеченні національної безпеки і оборони // Стратег. панорама. 2008. № 2;
- Маліцький Б. А., Попович О. С. Обґрунтування системи науково-технологічних та інноваційних пріоритетів на основі «форсайтних» досліджень. К., 2008;
- Дихановський В., Заклевський Д., Юрченко О. Критичні технології: сутність поняття та підходи до формування їх переліків // Наука і оборона. 2013. № 4;
- Рибінцев В. О., Клопов І. О. Форсайт як технологія реалізації стратегії розвитку економіки // Бізнес та інтелектуал. капітал. Iнтелект ХХІ. 2017. № 3;
- Довгополий А., Сотник В., Томчук В. та ін. Пріоритетний розвиток критичних технологій — запорука зміцнення обороноздатності та економічного зростання держави // Озброєння та військ. техніка. 2019. № 1;
- Чепков І. Б., Зубарєв В. В., Лапицький С. В. та ін. Теорія озброєння. Науково-технічні проблеми та завдання. Т. 7. К., 2020.
Завантажити статтю
