Когут Зоя Миколаївна

КО́ГУТ Зоя Миколаївна (21. 05. 1925, Суми — 30. 04. 1997, м. Мельбурн, шт. Вікторія, Австралія) — письменниця, журналістка, громадська діячка. Член СПУ (1996). У зв’язку з репресією її батька адвоката М. Ніконенка родина 1931–37 жила у Сибіру, Казахстані, Узбекистані. 1943 виїхала на Захід. Працювала на ф-ці в м. Ґрюнберґ, від 1946 навч. на філос. факультеті Університету Альберта-Людвиґа (м. Фрайбурґ; обидва — Німеччина). 1949 виїхала до Мельбурна, працювала диктором укр. радіо, вела автор. програми. Секр. Літ.-мист. клубу ім. В. Симоненка (від 1954), чл. Об’єдн. укр. письменників в екзилі «Слово». Добірки її віршів увійшли до альманахів «Новий обрій» (Мельбурн), «Слово», «Північне сяйво» (обидва — Едмонтон), ж. «Лис Микита». Авторка зб. поезії та прози «Культурні арабески» (Мельбурн, 1969; П., 1992), «Кучерявий дим» (Нью-Йорк, 1974). Листувалася з Йосифом Сліпим, на запрошення якого тричі відвідала Рим, викладала в Укр. катол. університеті. Сатира К. гостра, часто відтінена тонкою іронією чи меланхолій. рефлексією, поєднана з філос. аналізом соц., політ., побут. явищ і речей, люд. характерів. Лірична лінія поезії К. прописана в межах неокласич. естетики; пров. мотив — постій. пошук краси. Низку творів присвяч. темі трагічності життя, проте похмурий колорит її поезій підсвічений характер. афористичністю письма, своєрід. м’яким гумором.

Рекомендована література

1. Нитченко Д. Посмертна згадка про Зою Когут // Вільна Україна. 1997, 21 трав.;
   Google Scholar Internet
2. Вальо М. Український Рим у спогадах Зої Когут // Народознавчі зошити. Л., 2003. № 5–6;
   Google Scholar Internet
3. Сорока П. Зоя Когут: Літ. портрет. Т., 2003;
   Google Scholar Internet
4. Романюк М. Когут Зоя // Укр. журналістика в іменах. Л., 2004. Вип. 11.
   Google Scholar Internet

Завантажити статтю