ОДЕ́СЬКА НА­СТУПА́ЛЬНА ОПЕРА́ЦІЯ 1944. Проведена 26 березня — 14 квітня 1944 військами Третього Українського фронту під командува­н­ням генерала армії Р. Малиновського за під­тримки сил Чорноморського флоту під командува­н­ням адмірала П. Октябрського та у взаємодії з Другим Українським фронтом під командува­н­ням маршала Радянського Союзу І. Конєва з метою роз­громити німецькі і румунські війська групи армій «А» (від 5 квітня — «Пів­ден­на Україна») та з рубежу Пів­ден­ного Бугу вийти на Дністер. Загальне керівництво операцією здійснював пред­ставник Ставки Верховного Головнокомандува­н­ня маршал Радянського Союзу О. Василевський. Зав­да­н­ня з визволе­н­ня Одеси було по­ставлено 3-му Українському фронту директивою Ставки Верховного Головнокомандува­н­ня ще 11 березня. За планом операція мала роз­початися 20 березня від­разу після Березнегувато-Снігурівської на­ступальної операції 1944 та виходу радянських військ на рубіж Пів­ден­ного Бугу, однак через опір противника, важкі погодні умови, від­сутність засобів для пере­прави тощо війська 3-го Українського фронту роз­почали операцію 26 березня. Від­повід­но до стратегічної об­становки 22 березня Ставка Верховного Головнокомандува­н­ня спрямувала головні сили 2-го Українського фронту на Пів­день для на­ступу по правому і лівому берегах Дністра для того, щоб з виходом до узбереж­жя Чорного моря оточити німецькі 8-у і 6-у армії та румунську 3-ю армію й у взаємодії із 3-м Українським фронтом знищити їх (див. Умансько-Ботошанська на­ступальна операція 1944). Проте повністю виконати по­ставлені зав­да­н­ня не вдалося: війська 2-го Українського фронту в першій декаді квітня були зупинені противником та пере­йшли до оборони на рубежі Солька–Крістешть–Оргіїв–Дубос­сари–Ташлик. До початку операції війська 3-го Українського фронту (5-а ударна, 8-ма гвардійська, 6-а, 28-ма, 37-ма, 46-а, 57-ма загальновійськові армії; 23-й танковий, 4-й гвардійський механізований, 4-й гвардійський кавалерійський корпуси; 17-а повітряна армія) налічували 57 стрілецьких дивізій, 1 танковий, 1 механізований і 1 кавалерійський корпуси, близько 528 тис. осіб, 6,4 тис. гармат і мінометів, 415 танків і самохідних артилерійських установок, 540 літаків. Їм на 170-кілометровій ділянці фронту протистояли німецькі 6-а і румунська 3-я армії — 21 дивізія, 8 дивізіонів штурмових гармат, близько 200 тис. осіб, 2 тис. гармат і мінометів, 160 танків і самохідних артилерійських установок, 620 літаків. Головний удар завдавали війська правого крила 3-го Українського фронту в напрямку Вознесенськ–Березівка–Роз­дільна–Тирасполь, охоплюючи Одесу з Пів­ночі, другий удар — в напрямку Миколаїв–Одеса. Роз­почалася операція з форсува­н­ня Пів­ден­ного Бугу силами військ правого крила фронту — 57-ї армії (командувач — генерал-лейтенант М. Гаген), 37-ї армії (генерал-лейтенант М. Шарохін), 46-ї армії (генерал-лейтенант В. Глаголєв), 8-ї гвардійської армії (генерал-полковник В. Чуйков). На лівому крилі війська 6-ї армії (генерал-лейтенант І. Шльомін), 5-ї ударної армії (генерал-лейтенант В. Цвєтаєв), 28-ї армії (генерал-лейтенант О. Гречкін) вели бої за Миколаїв. 29 березня у дію введено рухомі сили фронту — кінно-механізовану групу (генерал-лейтенант І. Плієв) та 23-й танковий корпус (генерал-майор О. Ахманов). У той же час на­ступ військ 2-го Українського фронту в напрямках Ясс і Кишинева створював за­грозу оточе­н­ня групи армій «А», що діяла в межиріч­чі Дністра і Пів­ден­ного Бугу, тому 28 березня роз­почалося термінове від­веде­н­ня німецьких 6-ї і румунської 3-ї армій з рубежів на Пів­ден­ному Бузі до Дністра. Роз­виваючи на­ступ, війська 3-го Українського фронту роз­сікли вороже угрупова­н­ня на 2 частини. Кінно-механізованій групі було по­ставлене зав­да­н­ня 9 квітня від­різати шляхи від­ступу противника на Овід­іополь, а 8-й, 6-й і 5-й ударній арміям — оточити і знищити противника в ра­йоні Одеси. Проте через затримку кінно-механізованої групи частині військ 72-го та 44-го армійських корпусів противника вдалося уникнути оточе­н­ня і ві­ді­йти за Дністер. 10 квітня радянські війська звільнили Одесу, до 14 квітня ви­йшли на Дністер і з ходу захопили кілька плацдармів на протилежному березі, з яких влітку 1944 роз­почали на­ступ на Кишинів. За 17 днів Одеська на­ступальна операція 1944 війська 3-го Українського фронту за складних погодних умов подолали понад 160 км, звільнили Миколаївську і Одеську області. Сили Чорноморського флоту отримали можливість базуватися в Одесі, Миколаєві, Очакові.