Одеська наступальна операція 1944

ОДЕ́СЬКА НАСТУПА́ЛЬНА ОПЕРА́ЦІЯ 1944

Проведена 26 березня — 14 квітня 1944 військами Третього Українського фронту під командуванням генерала армії Р. Малиновського за підтримки сил Чорномор. флоту під командуванням адмірала П. Октябрського та у взаємодії з Другим Українським фронтом під командуванням маршала Рад. Союзу І. Конєва з метою розгромити нім. і румун. війська групи армій «А» (від 5 квітня — «Пд. Україна») та з рубежу Пд. Бугу вийти на Дністер. Заг. керівництво операцією здійснював представник Ставки Верхов. Головнокомандування маршал Рад. Союзу О. Василевський. Завдання з визволення Одеси було поставлено 3-му Укр. фронту директивою Ставки Верхов. Головнокомандування ще 11 березня. За планом операція мала розпочатися 20 березня відразу після Березнегувато-Снігурів. наступал. операції 1944 та виходу рад. військ на рубіж Пд. Бугу, однак через опір противника, важкі погодні умови, відсутність засобів для переправи тощо війська 3-го Укр. фронту розпочали операцію 26 березня. Відповідно до стратег. обстановки 22 березня Ставка Верхов. Головнокомандування спрямувала гол. сили 2-го Укр. фронту на Пд. для наступу по правому і лівому берегах Дністра для того, щоб з виходом до узбережжя Чорного моря оточити нім. 8-у і 6-у армії та румун. 3-ю армію й у взаємодії із 3-м Укр. фронтом знищити їх (див. Умансько-Ботошанська наступальна операція 1944). Проте повністю виконати поставлені завдання не вдалося: війська 2-го Укр. фронту в першій декаді квітня були зупинені противником та перейшли до оборони на рубежі Солька–Крістешть–Оргіїв–Дубоссари–Ташлик. До поч. операції війська 3-го Укр. фронту (5-а ударна, 8-ма гвард., 6-а, 28-ма, 37-ма, 46-а, 57-ма заг.-військ. армії; 23-й танк., 4-й гвард. механізов., 4-й гвард. кавалерій. корпуси; 17-а повітр. армія) налічували 57 стрілец. дивізій, 1 танк., 1 механізов. і 1 кавалерій. корпуси, бл. 528 тис. осіб, 6,4 тис. гармат і мінометів, 415 танків і самохід. артилер. установок, 540 літаків. Їм на 170-кілометр. ділянці фронту протистояли нім. 6-а і румун. 3-я армії — 21 дивізія, 8 дивізіонів штурм. гармат, бл. 200 тис. осіб, 2 тис. гармат і мінометів, 160 танків і самохід. артилер. установок, 620 літаків. Гол. удар завдавали війська правого крила 3-го Укр. фронту в напрямку Вознесенськ–Березівка–Роздільна–Тирасполь, охоплюючи Одесу з Пн., другий удар — в напрямку Миколаїв–Одеса. Розпочалася операція з форсування Пд. Бугу силами військ правого крила фронту — 57-ї армії (командувач — генерал-лейтенант М. Гаген), 37-ї армії (генерал-лейтенант М. Шарохін), 46-ї армії (генерал-лейтенант В. Гла­голєв), 8-ї гвард. армії (генерал-полковник В. Чуйков). На лівому крилі війська 6-ї армії (генерал-лейтенант І. Шльомін), 5-ї удар. армії (генерал-лейтенант В. Цвєтаєв), 28-ї армії (генерал-лейтенант О. Гречкін) вели бої за Миколаїв. 29 березня у дію введено рухомі сили фронту — кінно-механізов. групу (генерал-лейтенант І. Плієв) та 23-й танк. корпус (генерал-майор О. Ахманов). У той же час наступ військ 2-го Укр. фронту в напрямках Ясс і Кишинева створював загрозу оточення групи армій «А», що діяла в межиріччі Дністра і Пд. Бугу, тому 28 березня розпочалося термінове відведення нім. 6-ї і румун. 3-ї армій з рубежів на Пд. Бузі до Дністра. Розвиваючи наступ, війська 3-го Укр. фронту розсікли вороже угруповання на 2 частини. Кінно-механізов. групі було поставлене завдання 9 квітня відрізати шляхи відступу противника на Овідіополь, а 8-й, 6-й і 5-й удар. арміям — оточити і знищити противника в р-ні Одеси. Проте через затримку кінно-механізов. групи частині військ 72-го та 44-го армій. корпусів противника вдалося уникнути оточення і відійти за Дністер. 10 квітня рад. війська звільнили Одесу, до 14 квітня вийшли на Дністер і з ходу захопили кілька плацдармів на протилеж. березі, з яких влітку 1944 розпочали наступ на Кишинів. За 17 днів О. н. о. 1944 війська 3-го Укр. фронту за складних погод. умов подолали понад 160 км, звільнили Микол. і Одес. обл. Сили Чорномор. флоту отримали можливість базуватися в Одесі, Миколаєві, Очакові.

Рекомендована література

1. Операции Советских Вооружен­ных сил в Великой Отечественной войне, 1941–1945. Т. 3. Москва, 1958;
   Google Scholar Internet
2. Василевский А. М. Дело всей жизни. Мос­ква, 1978;
   Google Scholar Internet
3. Одесский Краснознамен­ный. Кишинев, 1985;
   Google Scholar Internet
4. Безродний Є. Ф. Одеська наступальна операція 1944 року // Україна в полум’ї вій­ни: 1941–1945. К., 2005;
   Google Scholar Internet
5. Грицюк В. М., Лисенко О. Є., Пилявець Р. І., Сидоров С. В. Стратегічні та фронтові операції на території України у 1943–1944 рр. К., 2015.
   Google Scholar Internet

Завантажити статтю