Одеське товариство історії і старожитностей
ОДЕ́СЬКЕ ТОВАРИ́СТВО ІСТО́РІЇ І СТАРОЖИ́ТНОСТЕЙ (ОТІС) — перше на Півдні України наукове товариство, що займалося вивченням історії та охороною пам’яток майже всього європейського Півдня Російської імперії. Ініціаторами створення стали поміщик, аматор історії і статистики М. Кир’яков та проф. Рішельєв. ліцею в Одесі М. Мурзакевич. Засн. також вважають попечителя Одес. навч. округу Д. Княжевича, письменника-богослова О. Стурдзу, кер. канцелярії новорос. і бессараб. генерал-губернатора А. Фабра. Діяльність ОТІС регламентували статути: перший затв. 1839, надалі його змінювали, удосконалювали або перезатверджували 1842, 1873, 1896, 1912. Мета ОТІС — вивчення історії регіону, що входив у межі тодішніх Новоросійського краю та Бессарабії (а згодом і сх. чорномор. узбережжя) від найдавніших часів до 19 ст. включно. Для цього заплановано займатися розшуком речових, писем. та ін. істор. джерел, вивчати стародавні та сучасні твори про край, здійснювати власні дослідж. і оприлюднювати їх у своїх виданнях. Першим і єдиним почес. президентом ОТІС став новорос. і бессараб. генерал-губернатор М. Воронцов (1839–56), який сприяв заснуванню й розгортанню його діяльності. Після смерті першого президента Д. Княжевича (1844) цю посаду зайнято лише 1856, на ній перебували тільки високопосадовці (відігравали роль опікунів). 1873 ОТІС отримало статус імператорського. Ключову роль у діяльності товариства відігравав віце-президент, цю посаду, зокрема, займали О. Стурдза (1839–43), М. Пирогов (1857–58), архієпископ Димитрій (Муретов) (1858–75), М. Мурзакевич (1875–83), В. Юргевич (1883–98), О. Бертьє-Делагард (1898–1920). Секр. ОТІС: М. Мурзакевич (1839–75), В. Юргевич (1875–83), Ф. Леонтович (1883–84), В. Яковлєв (1884–95), О. Павловський (1895–99, 1905–09), О. Маркевич (1899–1903), І. Линниченко (1903–05), М. Попруженко (1909–19), А. Флоровський (від 1919). З ОТІС співпрацювали відомі вчені, серед них — В. Антонович, В. Григорович, А. Скальковський, Ф. Успенський, Е. Штерн, Є. Щепкін та ін., чл. були також О. Бодянський, О. Вікторов, Р. Віппер, М. Владимирський-Буданов, В. Ганка, М. Грушевський, І. Каманін, Ю. Кулаковський, Ф. Лебединцев, М. Максимович, Л. Нідерле, М. Погодін, І. Срезневський, В. Хвойка, П. Шафарик, В. Яґич. На 1 січня 1913 ОТІС складалося із 19-ти почес. і 145-ти дійс. чл. і 61-го чл.-кор. За роки існування у його діяльності взяли участь бл. 700 осіб, серед яких понад 550 — дійс. чл.
На поч. своєї діяльності і в останні десятиліття існування ОТІС зосереджувалося на вивченні археології: здійснювало розкопки антич. Пантікапея, Тіри, Херсонеса, Ольвії, на о-вах Зміїний та Березань, досліджувало й опікувалося крим. курганами, зокрема Золотим, Царським і Мелек-Чесменським, середньовіч. Херсонес. монастирем, Ескі-Крим. мечеттю, Білгород-Дністров., Судац., Феодосій., Балаклав. фортецями, організувало Одес. (1840) і взяло під нагляд Феодосій. (1858) музеї. Водночас розгорнуло активну діяльність із вивчення писем. та ін. джерел, що зберігалися як у Новорос. краї та Бессарабії, так і поза їхніми межами, з метою дослідж. місц. історії. Пошук. роботу вели в архівах скасованих установ (фортець св. Дмитрія Ростовського, св. Єлисавети) та діючих відомчих установах Херсон., Катеринослав., Таврій. губ. і Бессарабії. Поступово центрами пошуків стали відомчі архіви в Одесі (зокрема скасованого 1874 упр. новорос. і бессараб. генерал-губернатора), а також столичні (особливо — Моск. гол. архів мін-ва іноз. справ). Багато джерел відібрано в особистих колекціях, серед них чільне місце посідали бібліотека М. Воронцова, зібрання рукописів І. Царського, архів Попових у м-ку Решетилівка (нині місто Полтав. обл.) та ін. Знайдений, зібраний і збережений матеріал в ОТІС науково обробляли і після цього знайомили з ним наук. громадськість у формі доповідей (або представлень) на засіданнях. До 1914 на 435-ти засіданнях зроблено понад 1 тис. наук. доповідей. Наук. доробок реалізований у 33-х томах «Записок Императорскаго Одесскаго общества исторіи и древностей» (1844–1919), окремих монографіях, описах колекцій і зібрань, каталогах, путівниках, що стали поміт. явищем в істор. науці. Також зібрано цінну наук. бібліотеку (в останні роки існування вона нараховувала майже 11 тис. книжок, серед них — стародруки і понад 1 тис. од. картогр. матеріалів) і рукопис. фонд, що зберігається в Інституті рукопису НБУВ (Київ), а також в окремому фонді Держ. архіву Одес. обл. Осн. напрями дослідж.: первісна історія, кочовики та античні поліси у Пн. Причорномор’ї, історія дотатар. Криму і Крим. ханства, укр. козацтва, боротьби Рос. імперії за вихід до Чорного моря у 18 ст. та процес заселення і госп. освоєння краю, історія Одеси до серед. 19 ст. Досягнення поставленої мети було можливим завдяки ефектив. механізму функціонування, а також загалом задовільній матеріал. базі та фінанс. стану. 1912 прибутки ОТІС складалися із субсидії від уряду, а також з щоріч. і однораз. член. внесків, платні за дипломи, пожертвувань, виручки від продажу видань, відсотків від капіталу ОТІС та премії Д. Княжевича. Від заснування ОТІС мало 2 кімнати у прибудові побл. біржі, від 1883 — влас. будинок (нині у ньому розташ. Одеський археологічний музей НАНУ). Роботу товариства призупинено зі встановленням в Одесі рад. влади. Кілька спроб, зокрема М. Слабченка, не призвели до відновлення його діяльності, 1922 ОТІС остаточно ліквідовано. Його краєзнавчу традицію успадкувала Одеська комісія краєзнавства при ВУАН, згодом продовжувачем археол. традицій ОТІС стало Одеське археологічне товариство, що 1960–67 видало 2 томи своїх «Записок…» і надало їм паралельну нумерацію (№ 1–2 — № 34–35).
Рекомендована література
- Брун Ф. Одесское общество истории и древностей, его записки и археологические собрания. О., 1870;
- Юргевич В. Исторический очерк пятидесятилетия императорского Одесского общества истории и древностей, 1839–1889. О., 1889;
- Попруженко М. Г. Императорское Одесское общество истории и древностей (По поводу 75-летия его существования) // Истор. вест. 1914. № 11;
- Лисоченко І. Д. Архів Одеського товариства історії та старожитностей // Зб. оглядів фондів відділу рукописів. К., 1962;
- 150 лет Одесскому обществу истории и древностей. 1839–1989: Тезисы докл. юбил. конф. 27–28 октября 1989 г., Одесса. О., 1989;
- Сальцова О. А. Пам’яткознавча діяльність Одеського товариства історії та старожитностей // Пр. Центру пам’яткознавства: Зб. наук. пр. К., 1993. Вип. 2;
- Симоненко І. Пам’яткоохоронна діяльність Одеського товариства історії та старожитностей // Вісн. Укр. товариства охорони пам’яток історії та культури. 1999. № 2;
- Непомнящий А. А. З історії Одеського товариства історії та старожитностей // Архівіст. 1999. № 1;
- Хмарський В. М. Археографічна діяльність Одеського товариства історії і старожитностей. О., 2002;
- Шалашна Н. Історико-книгознавча тематика в діяльності Одеського товариства історії та старожитностей у другій половині ХІХ ст. // БВ. 2007. № 5.
Завантажити статтю
