Розмір шрифту

A

Одеські військові навчальні заклади

ОДЕ́СЬКІ ВІЙСЬКО́ВІ НА­ВЧА́ЛЬНІ ЗА́КЛАДИ

Одеське вище загальновійськове командне училище. Засн. 1865 як Одес. піхотне юнкер. училище, від 1910 — Одес. військ. училище. Спочатку знаходилося у будівлі колиш. хлібних складів І. Собанського (т. зв. Собан. казармах), від 1876 — у спеціально збудованому новому корпусі. Від 1902 складалося із 2-х спец. класів і одного загального. Напередодні 1-ї світової вій­ни було 400 штат. і 35 понад­штат. юнкерів, навч.-вихов. процес забезпечували 22 офіцери. У січні 1918 збірний загін офіцерів і юнкерів училища та курсантів 1-ї і 2-ї Одес. шкіл прапорщиків після 3-ден. боїв із червоногвард. загонами пробився на Дон і при­єд­нався до Добровол. армії. Натомість 1919 організовано 9-і Одес. рад. піхотні командні курси. Від 1920 — 39-і Одес. піхотні командні курси, від 1921 — 13-а Одес. піхотна командна школа, від 1924 — 13-а Одес. піхотна школа, від 1937 — Одес. піхотне училище. Під час 2-ї світової вій­ни — на евакуації за Уралом (РФ). 1944 нагородж. орденом Червоного Прапора. Від 1950-х рр. — заг.-військ., від 1958 — вище. Серед випускників — актор, реж., театр. діяч П. Саксаганський; авіакон­структор К. Калінін; Військ. міністр УНР О. Жуківський, військовики Армії УНР і ЗС Української Держави генерал-хорунжі М. Без­ручко, М. Капустянський, О. Кузьминський, В. Кущ, М. Мазуренко, А. Пузицький, Б. Стел­лецький, генерал-ма­йори Я. Гандзюк, Я. Сафонов. 1965 пере­ведене до Києва до складу Київського вищого загальновійськового командного училища ім. М. Фрунзе.

Одеське вище артилерійське командне училище ім. М. Фрунзе. Засн. 1919 на базі Сергіїв. артилер. училища (cтвор. 1912 в Одесі, від 1920 — на еміграції у Туреч­чині та Болгарії, 1923 роз­формоване) як 3-і Одес. рад. командні артилер. курси, від 1922 — 2-а Одес. школа важкої і берегової артилерії, від 1924 — Одес. артилер. школа, від 1926 — ім. М. Фрунзе. Після нападу Німеч­чини на СРСР у серпні 1941 еваку­йоване у смт Сухий Лог (нині місто Свердлов. обл., РФ). 1944 нагородж. орденом Леніна. На­прикінці того ж року повернулося в Одесу. Від 1965 готувало військ. фахівців для ЗС ін. країн. Загалом училище закін. понад 30 тис. офіцерів, з них 250 дослужилися до генерал. звань, 41 став Героєм Рад. Союзу. 1993 уві­йшло до складу Одес. ін­ституту Сухопут. військ (нині Військ. академія).

Одеське вище військове обʼєд­нане командно-інженерне училище ППО. Засн. 1937 як Горьков. училище зеніт. артилерії (нині м. Нижній Новгород, РФ), від 1949 — Одес. військ.-тех. училище військ ППО ім. В. Молотова. 1963 паралельно з рад. курсантами на­вчалися кубинці, 1965 училище пов­ністю пере­йшло на навч. іноз. військовослужбовців і отримало назву Одес. вище військ. обʼєд­нане командно-інж. училище ППО. Структура: від­діл. академ. під­готовки, факультет зенітно-ракет. військ, факультет радіотех. військ, офіцер. курси. Чисельність курсантів і слухачів становила 500–600 осіб з 16–18-ти країн, загалом під­готовлено 5 тис. курсантів із 35-ти країн світу. Мало одну з найкращих ма­теріал.-тех. баз серед військ. навч. закладів колиш. СРСР. 1992–95 діяло як факультет донавч. під­готовки іноз. військовослужбовців Одес. ін­ституту Сухопут. військ.

Військова академія. Засн. 1993 як Одес. ін­ститут Сухопут. військ на базі на­званих вище училищ та Київ. вищого заг.-військ. команд. училища ім. М. Фрунзе. Від 2006 — Військ. ін­ститут Одес. політех. університету, від 2011 — сучасна назва. Діють факультети: під­готовки спеціалістів десантно-штурмових військ, під­готовки спеціалістів військ. роз­відки та спец. при­значе­н­ня, під­готовки спеціалістів матеріал.-тех. забезпече­н­ня, під­готовки спеціалістів ракетно-артилер. озброє­н­ня. Є стаціонар. стрілец., пневмат. і електрон. тири, зал спорт. і рухових ігор, тренажер. зал, спеціалізов. зал для рукопаш. бою, спорт. май­данчик із гімнаст. спорудами, май­данчик для гри у баскетбол, смуга пере­шкод, футбол. поле. Для проведе­н­ня наук. дослідж. і під­вище­н­ня рівня навч. процесу в складі факультетів створ. н.-д. лабораторії. Серед випускників — Герої України І. Герасименко, О. Довгий, О. Порхун, Т. Сенюк, С. Собко, А. Ткачук, О. Трепак, С. Шаптала.

Р. В. Пилипчук

Додаткові відомості

Іконка PDF Завантажити статтю

Інформація про статтю


Автор:
Статтю захищено авторським правом згідно з чинним законодавством України. Докладніше див. розділ Умови та правила користування електронною версією «Енциклопедії Сучасної України»
Дата останньої редакції статті:
груд. 2022
Том ЕСУ:
24
Дата виходу друком тому:
Тематичний розділ сайту:
Військо і зброя
EMUID:ідентифікатор статті на сайті ЕСУ
75033
Вплив статті на популяризацію знань:
загалом:
1 147
цьогоріч:
303
сьогодні:
2
Дані Google (за останні 30 днів):
  • кількість показів у результатах пошуку: 561
  • середня позиція у результатах пошуку: 23
  • переходи на сторінку: 26
  • частка переходів (для позиції 23): 309% ★★★★★
Бібліографічний опис:

Одеські військові навчальні заклади / Р. В. Пилипчук // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. – Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2022. – Режим доступу: https://esu.com.ua/article-75033.

Odeski viiskovi navchalni zaklady / R. V. Pylypchuk // Encyclopedia of Modern Ukraine [Online] / Eds. : I. М. Dziuba, A. I. Zhukovsky, M. H. Zhelezniak [et al.] ; National Academy of Sciences of Ukraine, Shevchenko Scientific Society. – Kyiv : The NASU institute of Encyclopedic Research, 2022. – Available at: https://esu.com.ua/article-75033.

Завантажити бібліографічний опис

ВСІ СТАТТІ ЗА АБЕТКОЮ

Нагору нагору