Кодимський район
КО́ДИМСЬКИЙ РАЙО́Н — район, що знаходиться на північному заході Одеської області. Утворено 1930. Жителі потерпали від голодомору 1932–33 (кількість встановлених жертв — близько 1,2 тис. осіб), зазнали сталінських репресій. Від липня 1941 до березня 1944 — під німецько-фашистською окупацією. Площа 0,8 тис. км2. Населення 34 523 особи (2001, складає 86,9 % до 1989): українців — 90 %, росіян — 5 %, молдаван — 3 %. У складі району — м. Кодима, смт Слобідка та 24 сільські населені пункти. Лежить на південних відрогах Подільської височини. Поверхня — підвищена хвиляста лесова рівнина, розчленована ярами та балками. Корисні копалини: пісок, глина, вапняки. На території району протікають річки Кодима (басейн Південного Бугу), Білоч, Молокиш (притока Дністра). Створено понад 60 ставків. Загальна площа водного дзеркала 274,7 га. Ґрунти переважно сірі лісові, чорноземні опідзолені та реградовані. Площа лісів 12 тис. га (дуб, граб, ясен, клен). Обʼєкти природно-заповідного фонду: ландшафтний заказник Березівський, гідрологічні памʼятки природи Джерело Зустріч, Джерело Канава, Джерело Слобідка, ботанічні памʼятки природи Перша та Друга діброви червоного дуба, заповідне урочище Чебанка (усі — місцевого значення). Головні підприємства розташовані у райцентрі. Спеціалізація сільського господарства — рослинництво (зернові і технічні культури). Площа сільськогосподарських угідь 60,2 тис. га, з них орних земель — 40,3 тис. га, сіножатей — 3,2 тис. га, пасовищ — 9,1 тис. га. Основними виробниками сільськогосподарської продукції є 12 ТОВів і 36 фермерських господарств. У Кодимському районі — 21 загальноосвітня школа, 6 дитсадків; 26 Будинків культури та клубів, 26 бібліотек, Загнітківський і Сербівський краєзнавчі музеї, Кодимський історико-краєзнавчий музей, школа мистецтв, музична школа, Будинок школяра; центральна районна лікарня, 7 лікарських амбулаторій, 17 фельдшерсько-акушерських пунктів. Виходить газета «Вісті Кодимщини». Діють релігійні громади УПЦ МП, УПЦ КП, євангелістів християн-баптистів, християн віри євангельської, свідків Єгови, адвентистів сьомого дня. Памʼятки архітектури: церква Параскеви (1777), маєток кінця 19 століття (нині дитсадок), вітряний млин (1910–20) у селі Будеї, церква Покрови у селі Івашків (1884), церква Преображення у селі Круті (1885), Свято-Вознесенська церква у селі Лабушне (1846), церква святого Миколая у селі Шершенці (1900). Є 84 памʼятки археології. Серед видатних уродженців — мовознавець, академік НАНУ, член-кореспондент РАН О. Мельничук (село Писарівка), фармаколог, член-кореспондент НАМНУ В. Кресюн, фахівець у галузі хімії високомолекулярних сполук М. Бурмістр (обидва — село Шершенці), фахівець у галузі регулювання та захисту прав споживачів Л. Коломієць (село Лабушне), економіст М. Левицький (село Будеї), лікар-анестезіолог і ревматолог К. Мініна (село Тимкове), фахівець у галузі устаткування харчових виробництв А. Поперечний (село Лисогірка), фахівець у галузі аеронавігації та штурманського забезпечення польотів В. Русол (село Лабушне); поетеса Н. Бутук (село Будеї), письменник, громадський діяч О. Гай-Головко (село Писарівка); живописець, академік Санкт-Петербурзької академії мистецтв Є. Столиця (село Будеї), художник декоративно-ужиткового мистецтва, дизайнер І. Когут (село Баштанків), графік В. Шпак (село Грабове); актор, народний артист СРСР і РФ В. Лановий (село Стримба), хоровий диригент, композитор Ю. Головко (село Писарівка), актриса, заслужена артистка УРСР В. Болейко (смт Слобідка); спортсмен (шашки) П. Бодянський (село Серби); церковний діяч УАПЦ Антоній (Гриневич); Герої Радянського Союзу І. Авеличев (обидва — смт Слобідка) та Ф. Карпинський (село Івашків). 1843–51 у Крутівському духовному училищі навчався письменник, етнограф, громадський діяч А. Свидницький.


